Крім того, процесуальний закон містить поняття “погіршення становища” засудженого чи виправданого (ч. 2 ст. 358 КПК України), “рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли” (ч. 2 ст. 365 КПК України).
Аналіз наведених вище термінів, опублікованої правозастосовної практики приводить до висновку, що поняття закону про більш чи менш тяжкий злочин у КПК України пов’язується лише з можливим покаранням, тобто з санкцією статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковане діяння. Тобто, за основу приймаються види основних покарань, які передбачені відповідними санкціями, максимальні і мінімальні розміри таких покарань; наявність додаткових покарань, які застосуються як обов’язкові.
В той же час, при визначенні того, передбачає зміна кваліфікації застосування закону про більш чи менш тяжкий злочин не враховується:
- ступінь тяжкості злочинів, яка визначається відповідно до ст. 12 КК;
- стадія вчиненого злочину;
- форма співучасті та вид співучасника;
- наявність множинності злочинів.