Перегорнемо ж, любі друзі, сторінки першої повісті «Томек у країні кенгуру» й познайомимося з Томеком Вільмовським, учнем четвертого класу варшавської гімназії.
…1902 рік. Значна частина Польщі, як і України, перебуває у складі Російської імперії, тож директор гімназії запопадливо старається у справі русифікації польських гімназистів. Російською мовою ведеться не тільки викладання усіх предметів, а й взагалі учням заборонено розмовляти між собою по-польському.
Патріотично настроєні поляки, у тому числі й Томеків батько, рішуче виступали проти утисків царату, обстоювали незалежність Польщі, її мови й культури. Рятуючись від переслідувань царських сатрапів, Вільмовський-батько, аби уникнути сибірської каторги, був змушений таємно покинути вітчизну.
Його дружина, також переслідувана російською охранкою, лишилася з малолітнім сином на руках. Однак вона все робить для того, аби розтлумачити Томекові, що його батько — не злочинець, а борець за незалежність рідного краю. І хоч після її смерті Томекова тітка, яка забрала сироту до себе, часто звинувачувала його батька у «безглуздому вчинку», через який, певна річ, передчасно померла й мати, батько все одно залишився для Томека незаперечним авторитетом. У хлопця поступово визріває бажання поєднати своє життя з батьковим, бути завжди поруч із ним. І він задумує помститися гімназійному начальству і втекти за кордон, до батька.
На диво, ця важко здійсненна хлопчача мрія несподівано стає реальністю: до Варшави приїздить відомий звіролов Смуга з дорученням забрати Томека до батька, який очолює експедицію до Австралії за рідкісними тваринами для європейських зоопарків, заповідників та цирків і вирішив узяти з собою й сина.
Томек був одним з найздібніших учнів гімназії, поглиблено вивчав усесвітню історію, географію, іноземну мову, тож набуті знання мали стати неабиякою підмогою для юного звіролова. Не бракувало хлопцеві й сміливості, відваги.
Однак Смуга й боцман Новицький, такі ж вигнанці з Польщі, як і Томеків батько, добре розуміли делікатне становище хлопця: він міг наочно проявити свої знання, але незугарний був прикласти їх до багатьох практичних справ. Тим-то віддані друзі Вільмовського-старшого ще під час плавби по морю заходилися ненав’язливо готувати Томека до нелегкої, небезпечної експедиції в Австралії, долання екстремальних умов життя ловців, до всіляких несподіванок. Вони навчали його багатьох необхідних для звіролова речей: влучно стріляти з рушниці й револьвера, орудувати й захищатися ножем, орієнтуватися за небесними світилами тощо. Тямущий і кмітливий від природи, Томек не тільки швидко опановує нову для нього науку, а й ще на кораблі здійснює свій перший подвиг — застрелює тигра, який вирвався з клітки й, напавши на Смугу, мало не розшматував його.
На Австралійський континент юний Томек ступив уже з певними навичками, з авторитетом відважного приборкувача тигра, а невдовзі ще й виявив своє, не за віком, зріле уміння контактувати з аборигенами, які взагалі насторожено, часом навіть вороже ставились до білих мисливців. Його щирість у дружбі, бажання допомогти кожному, хто цього потребує, починають визнавати всі, хто зустрічається хлопчині на життєвій дорозі.
Мужність під час ловів диких тварин, самовідданість і зважений ризик у пошуках дівчинки Саллі Аллан, що заблудилася в лісі, витримка і хоробрість у сутичці з розбійниками та золотошукачами — таким Томек постає зримо перед читачем и сторінок повісті. Його безкорисливість і шляхетність у взаєминах з іншими, — членами експедиції, аборигенами га золотошукачами, — викликає в душі кожного з них почуття ніжної вдячності турботливому хлопчині. Так, чарівна Саллі дарує своєму рятівникові улюбленого собаку Динго, а старий золотошукач за порядність і людяність юного героя обдаровує його великим самородком золота, який зможе забезпечити Вільмовському-старшому спорядження чергової експедиції до Африки.
Отже, далі — Африка. Повість про Томекові подорожі по Чорному континенту автор насичує надзвичайно багатим пізнавальним матеріалом з флори і фауни, історії, народонаселення, звичаїв та побуту різних племен. А небезпечні лови горили, лева, леопарда, зіткнення з носорогом, крокодилом чи роздратованими слонами письменник вдало пов’язує з мимовільними сутичками своїх героїв, непримиренних до будь-якої дискримінації людини, з хижими работоргівцями.