Людина біжить над прірвою

Lana A

Страж королевства (СИ)

Отличная книга! Благодарю автора и сайт.

Olvia44

Замуж с осложнениями

Мило простенько необременительно. На 4 с натяжечкой

онлайн

Светлана Янишевская

Відбір

Чудова книга, читаю вже другий раз! Не відірватися!

Деметра Санкер

Кот Василий

Книга больше подходит для раздела Эротика. История не понравилась, как и персонажи. Роман на любителя.

LaraI63

Стандартная история для этого жанра, сплошные штампы. Главные герои, как обычно - брутальные мужчины с кавказскими именами и внешностью, героини - нежные фиалки с робкими попытками проявить характер. В

LaraI63

Буканьер

В наше время очень редко встречаются грамотные авторы, вдобавок пишущие хорошим литературным языком. Книга зацепила с первой страницы, жаль, что пока серия не дописана - люблю читать полные циклы.

LaraI63

Корсар

Неплохая трилогия. Написано интересно, грамотно, читается легко. Очень жду продолжения, судя по финалу - оно должно быть.

Классическая проза, Советская классическая проза

Автор: Багряний Іван

Серия: Історія України в романах

Язык: русский

Год: 1965

Страниц: 2

Издатель: Фолио

ISBN: 978-966-03-4620-8

Добавил: Admin 10 Ноя 12

Проверил: Admin 10 Ноя 12

Формат: FB2, ePub, TXT, RTF, PDF, HTML, MOBI, JAVA, LRF

онлайн фрагмент книги для ознакомления
фрагмент книги

Currently 0/5

Рейтинг: 0/5 (Всего голосов: 0)

Аннотация

У вступному слові «Невгасна віра в людину» до редагованого ним видання цього твору Василь Гришко обгрунтує домінуючу тему-ідею доробку І. Багряного — «тріумф людської гідності на іспиті людини в межовій ситуації боротьби й страждань серед нелюдськості підневільної дійсності», а всі його романи визначить як «твори про позитивного героя в негативній дійсності, про героя в справжньому розумінні героїчного, як велично-людського протиставлення силам пануючого зла».

Людиною, яка біжить над прірвою, йде «по лінії найбільшого опору», в цьому романі виступає знову молодий українець Максим Колот, який у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, тобто між двома смертями, між двома воюючими арміями. Ці фронти — фашистський і радянський — мовби сталеві лещата, захоплюють у своє немилосердно стискуюче коло піщинку на полі жорстокої історії, намагаючись її стерти з лиця життя, а вона підхоплюється, зривається силою своєї віри в незнищенність свого маленького, але власного «я» і перемагає. Бо сповідує витворений нею самою псалом одвічному сенсові людського життя на землі: «Я буду вмирати, та, поки маю дихання в мені, я буду змагатись і буду квапитись хапати іскри сонця, відбитого в людських очах, я буду з тугою вчитись тайни самому запалювати їх, шукаючи в тих,іскрах дороги з чорної прірви в безсмертя…».