Усі присутні в залі глянули на фейця, який сидів з кам’яним обличчям.
— Він обкрутив тебе круг пальця, — прогарчав до батька Рунн.
Бурштинові очі Короля Осені спалахнули розжареною добіла люттю. Але перш ніж він встиг щось сказати, Михей продовжив:
— Я знав, що кілька насмішок про силу фейрі, що згасає, і втрату Рога зачеплять його гордість якраз настільки, що він накаже своєму Зоренародженому сину зайнятися його пошуками.
Брайс шумно видихнула.
— Тож якби я не знайшла Ріг, його міг знайти Рунн.
Рунн кліпнув.
— Я… щоразу, коли я вирушав на пошуки Рога… — Він зблід. — Мене щоразу тягнуло до Брайс.
Він розвернувся на своєму місці і, піймавши погляд Ганта, подумки сказав йому:
— Я думав, що справа у галереї, у якихось знаннях, що там зберігаються, але… прокляття, справа була у Брайс.
— Певно, твій Зоренароджений зв’язок з нею і Рогом здолав навіть маскувальну силу архезійського амулета, — відповів Гант. — А це міцний зв’язок, Принце.
— А всі ці прикликання кристалосів останні місяці? І вбивства?
— Я прикликав кристалоса, щоб підштовхнути вас у правильному напрямку, — манірно протягнув Михей. — Я стежив за тим, щоб він не потрапляв до камер, розуміючи, що його зв’язок з Рогом приведе вас до нього. Увівши синт Терціану, послушниці й охоронцю храму — і дозволивши їм розірвати себе на шматки — я також намагався дати вам підказку. Терціан був приводом, щоб звернутися до тебе по допомогу в цій справі, а смерті інших повинні були продовжувати вказувати вам на Ріг. Я обрав двох служителів храму, які чергували у ніч, коли Даніка вкрала Ріг.
— А вибух у «Білому Вороні» і зображення Рога на ящику? Також, щоб підштовхнути?
— Так, і щоб викликати підозри про те, що за всім цим стоять люди. Я заклав бомби по всьому місту в тих місцях, де ти могла з’явитися. Коли місцерозташування телефона Аталара відбилося у клубі, я зрозумів, що мені допомагають самі боги. Тож дистанційно підірвав бомбу.
— Я могла загинути.
— Могла. Але я був готовий закластися, що Аталар тебе захистить. Та й чому не зчинити невеличкий хаос, щоб іще більше розпалити пристрасті між людьми і ванірами? Це лише полегшило би мені завдання переконати інших у мудрості мого плану щодо завершення цього конфлікту. Особливо ціною, яку більшість вважала би надто високою.
У Ганта запаморочилася голова. У залі панувала тиша.
Брайс уповільнила свій відступ, скривившись від болю.
— А пожежа у моєму старому будинку? Я думала, що її влаштував Гант, але це не він, чи не так? Це був ти.
— Я. Запит твого домовласника надійшов усім моїм тріаріям. І мені. Я знав, що Даніка не залишила у квартирі нічого важливого. Але на той час, Брайс Квінлан, мені подобалося спостерігати, як ти метушишся. Я знав, що план Аталара придбати синт скоро буде розкрито — і припустив, що ти будеш готова повірити у його найгірший бік. У те, що він застосував свої блискавки, щоб наразити на небезпеку невинних мешканців. Він убивця. Я подумав, що, можливо, тобі треба про це нагадати. Те, що це зіграло на почутті провини Аталара стало неочікуваним бонусом.
Гант не звертав уваги на сотні очей, які дивилися на нього. Клятий покидьок узагалі не планував виконувати свою частину угоди. Якби він розкрив цю справу, Михей убив би його. Убив би їх обох. Його просто пошили у дурні.
— Коли ти почав думати, що Ріг у мені? — спитала Брайс хрипким голосом.
— Того вечора, коли кристалос напав на Аталара в саду. Лише пізніше я зрозумів, що він, імовірно, доторкався до якоїсь особистої речі Даніки, яка напевно торкалася Рога.
Того дня Гант торкався шкіряної куртки Даніки. На ньому лишився її запах.
— Прибравши Аталара, я знову прикликав кристалоса — і він вирушив просто до тебе. Єдине, що тоді змінилося, — ти нарешті, нарешті зняла свій амулет. А потім… — Він хихотнув. — Я побачив фотографії Аталара, на яких ви разом проводите час. Зокрема знімок твоєї спини. Татуювання, яке тобі набили за кілька днів до Даніччиної смерті, згідно зі списком її останніх місцеперебувань, що його Рунн Данаан надіслав тобі й Аталару — до акаунту якого я легко отримав доступ.