Томаш Седлачек
Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
Моєму синові Криштофу, який, відчуваю, у своєму ранньому віці розуміє світ набагато краще, ніж коли-небудь його зможу осягнути я. Хай там як, бажаю тобі колись написати кращу книгу.
Know then thyself, presume not God to scan
The proper study of mankind is man.
Placed on this isthmus of a middle state,
A being darkly wise, and rudely great:
With too much knowledge for the sceptic side,
With too much weakness for the stoic’s pride,
He hangs between; in doubt to act, or rest;
In doubt to deem himself a God, or beast;
In doubt his mind and body to prefer;
Born but to die, and reas’ning but to err;
Alike in ignorance, his reason such,
Whether he thinks too little, or too much;
Chaos of thought and passion, all confus’d;
Still by himself, abus’d or disabus’d;
Created half to rise and half to fall;
Great lord of all things, yet a prey to all,
Sole judge of truth, in endless error hurl’d;
The glory, jest and riddle of the world.
Перш ніж Бога, спробуй себе самого пізнати,
адже людству належить людину вивчати.
Між двох крайнощів все життя їй минає,
володарка знань таємничих, людина — велично зухвала,
надто розумна, щоб бути скептиком,
надто слабка — щоб гордим стоїком,
вагається десь посередині:
вибрати все ж дію чи бездіяльність?
Що візьме верх: Бог чи тваринність?
Чи все ж переважить над розумом тіло?
Народжена для смерті, роздумує, як хибувати,
Попри всі намагання, ніяк їй не збагнути,
чи думає вона замало, чи ж навпаки — багато.
Розум і почуття її щодня збивають з толку,
завжди лише сама — в просвітленні, й в омані,
одну її частину створено для злету, а другу — для падіння,
повеліває всьому на землі, а заодно — легка для всього здобич.
Людина судить правду, заплутуючись з головою у брехні,
Людина — слава, жарт і таємниця світу.
Передмова до українського видання
Ви тримаєте в руках неперевершену працю неперевершеного автора. Про це яскраво свідчить те, що коли ця книжка вперше вийшла друком у 2009 році, її авторові було лише 32 роки, і відтоді її переклали й видали багатьма мовами.
На мою думку, основна причина колосального успіху цієї книжки в тому, що вона надихає, інформує, провокує та водночас підштовхує до дискусії. Вона ставить значно більше запитань, ніж дає відповідей, але запитання ці актуальні, дуже важливі й майстерно сформульовані.
Ця книжка намагається повернути економіку до життя, а життя — до економіки. Седлачек звертається до тем економічного дискурсу на кшталт добра і зла, етики й моралі. З цього погляду потрібно пам’ятати, що батько сучасної економіки — Адам Сміт — був професором етики, а його позиція як автора концепції «Людини економічної», що її він висунув у своїй праці «Багатство народів», доволі суперечлива, адже він також написав ще одну варту уваги книжку під назвою «Теорія моральних почуттів», яка акцентувала на ключовій ролі добра і милосердя, а не егоїзму в людській поведінці. У цій книжці Седлачек руйнує популярні економічні міфи: і про те, що Адам Сміт начебто пропагував егоїзм, і про те, що економічну реальність можна пояснити лише (чи передовсім) математичними й економетричними моделями. Автор, навпаки, намагається показати зв’язок між економікою та антропологією, філософією, релігієзнавством, соціологією, психологією та політологією — і йому це чудово вдається.
Книжка Седлачека написана дуже доступно й завдяки цьому відкриває широкій публіці можливість дізнатися більше про розвиток економічної думки від самого початку людської історії, себто з тих часів, про які нам відомо з наявних історичних джерел. Автор використовує чимало цитат і звертається до найрізноманітніших історичних і сучасних джерел не лише в економічній галузі, а й в інших суспільних науках.
Отож, я всіляко рекомендую цю книжку тим, хто прагне зрозуміти історію економічної думки, а також глибші зв’язки між економікою та іншими суспільними науками.
З іншого боку, на цих сторінках ви знайдете багато суперечливих висновків і тверджень, але без них ніяк, адже Седлачек відверто пише про ціннісні категорії та принципи.
Влучним прикладом тут є змагання між фундаментальними засадами економічної політики. Що важливіше — рівність можливостей чи рівність життєвих умов? Панування першого принципу передбачає нижчий перерозподіл, панування другого — вищий. Томашу Седлачеку як прихильнику думки Дж. С. Мілля про те, що потрібно прагнути якнайбільшої користі для всіх членів суспільства, — ближчий другий принцип. Водночас автор критикує безцільність доктрини зростання, стверджуючи, що «коли економіка втрачає свою ціль, залишається тільки одне — зростати». Втім, проблема полягає в тому, що занадто високий перерозподіл (тобто домінування принципу рівності життєвих умов), зазвичай призводить до нижчого зростання і, як наслідок, меншої користі для суспільства загалом. Іншими словами, цю та інші економічні й соціальні проблеми та виклики потрібно досліджувати не зі статичного й короткотермінового погляду, а з динамічної й довготермінової перспективи.