— Це коли-небудь закінчиться?
Ґамаш подивився на агента Лем’є, що сидів на трибуні, хукав на свої змерзлі руки й щось занотовував у блокноті. Шеф попросив його впорядкувати свої записи.
— Що ти про нього думаєш?
— Лем’є? — перепитав Бовуар, і його серце завмерло. — Нормальний.
— Але…
Звідки він знав, що є «але»? Уже не вперше Бовуар сподівався, що Ґамаш таки не читає його думок. Серед них багато непотребу. Дідусь не раз казав йому: «Не лізь сам у свою голову, mon petit[59]. Це дуже страшне місце».
Бовуар засвоїв урок. Він дуже нечасто копирсався у власних думках і ще рідше зазирав у голови інших. Він віддавав перевагу фактам, доказам, речам, які міг побачити, помацати й потримати в руках. Він залишив розмірковування для сміливіших людей, таких як Ґамаш. Але тепер він замислився, а чи не знайшов шеф способу проникнути в його мозок. Він знайшов би там багато чого ніякового. Чимало порнографії. Фантазії щодо агентки Ізабель Лакост. Навіть щодо агентки Іветг Ніколь, невдахи-стажистки, яка працювала в них близько року тому. Ця фантазія включала розчленування. Але якби Ґамаш понишпорив у думках Бовуара, щодо себе він знайшов би лише повагу. А якби копнув достатньо глибоко, врешті-решт знайшов би кімнату, яку Бовуар намагався приховати навіть від самого себе. У тій кімнаті чатували страхи Бовуара, огидні й зголоднілі. І там, зібгавшись, заховавшись під страхом відторгнення та близькості, сидів страх одного дня втратити Ґамаша. А поруч із цим страхом, у цій потаємній кімнаті, сиділо щось інше. Там ховалася любов Бовуара, яка, прагнучи захиститися, скрутилася в крихітний клубочок і закотилася в найдальший куток його свідомості.
— Мені здається, він занадто старається. Щось не так. Я не довіряю йому.
— Це тому, що він захищав селян, які намагалися допомогти мадам де Пуатьє?
— Звісно, ні, — збрехав Бовуар. Він ненавидів, коли йому заперечували, особливо молодші за нього. — Він просто здавався розгубленим. А офіцер управління поліції Квебеку не має справляти такого враження.
— Але його не вчили розслідувати вбивства. Він як лікар, якому раптом довелося когось оперувати. Теоретично він повинен уміти це робити, і він, напевне, краще підготовлений, ніж кондуктор в автобусі, але він не хірург. Я не впевнений, що впорався б добре, якби мене раптом перевели до відділу боротьби з наркотиками чи до відділу внутрішніх розслідувань. Підозрюю, що без помилок не обійшлося б. Ні, я думаю, що агент Лем’є спрацював непогано.
«Ну ось, — подумав Бовуар, — знову!»
— Непогано — це не достатньо добре, — сказав він. — Ви встановлюєте дуже низьку планку, сер. Це відділ убивств. Елітний підрозділ Сюрте.
Він бачив, як Ґамаш наїжачився — він завжди так робив, почувши такі слова. З якоїсь незбагненної для Бовуара причини Ґамаш опирався констатації очевидного факту. Це визнавало навіть найвище керівництво. До відділу вбивств потрапляли найкращі з найкращих. Найрозумніші, найхоробріші, люди, які прокидалися щоранку, щоб залишити затишну домівку, цілували своїх дітей і вирушали у світ, щоб свідомо полювати на людей, які свідомо вбивали. Там не було місця для слабких. А стажисти за своєю природою були слабкими. Слабкість призводила до помилок, а помилки — до жахливих наслідків. Убивця міг утекти, щоб убити знову, можливо, навіть агента Сюрте. Можливо, навіть тебе, можливо… — двері злегка прочинилися, і з добре захованої кімнати виліз упир — можливо, Армана Ґамаша. Одного дня його вб’є потреба допомагати молодим агентам. Бовуар грюкнув тими потаємними дверима, але хвиля обурення на чоловіка, що стояв перед ним, уже встигла його охопити.
— Ми це вже проходили, сер, — його голос тепер був жорстким і сердитим. — Ми команда. Ваша команда, і ми завжди будемо робити те, що ви просите. Але, будь ласка, будь ласка, не просіть нас про це.
— Я не можу, Жане Ґі. Я знайшов тебе в підрозділі в Труа-Рів’єр, пам’ятаєш?
Бовуар закотив очі.
— Ти сидів серед очерету в кошику.
— Серед марихуани, сер. Скільки, разів вам повторювати, то була марихуана. Наркота.
Я сидів зі стосами конфіскованого нами наркотику. І то був не кошик, а відро. З KFC[60].І я не сидів у ньому.
— Тепер мене мучитиме сумління. Я сказав суперінтенданту Бребо, що знайшов тебе в кошику. О боже! Але ти ж пам’ятаєш? Ти був похований там живцем під стосами речових доказів, а чому? Тому що ти так усіх дратував, що тебе постійно відправляли до тієї кімнати.
Бовуар згадував ту зустріч щодня. Він ніколи не забуде, як його врятували. Цей велетень, що зараз стояв перед ним, бездоганно одягнений, із підстриженим сивим волоссям і глибокими карими очима.
60
KFC (скорочено від англ. Kentucky Fried Chicken) — американська мережа ресторанів швидкого харчування, що спеціалізуються на стравах із курятини.