Выбрать главу

— Ну… Не можна так одразу сказати, на краще чи на гірше — змінило і все! Залежно з якого боку глянути! — я викручувався, як вуж.

— Джорджіо, ти в довбану дипломатію тут не грайся! Відповідай прямо: хріново мені з прямим волоссям чи ні?! — Франческа була настроєна рішуче, як слідчий, що за будь-яку ціну хоче вибити з підозрюваного щиросерде зізнання.

Я спокійно пройшов, сів за свій стіл і обережно виглянув з-за комп’ютера:

— Чессіно, вигляд у тебе чудовий. Маєш блискуче, ідеально випрямлене чорне волосся. Чесно, я не знаю, чим саме ти так майстерно розкрутила свої жорсткі кучері. Добра робота! 

— Я годину сиділа, прасувала! — пожалілася дівчина. — Кучері ніяк не хотіли розкручуватися!

— Але ж ти їх таки розкрутила! Молодець!

— А варто було?

— Залежить, яку мету ти перед собою ставила. Якщо змінити імідж — тобі це вдалося на всі сто!

— Ти клятий журналіст! Можеш не морочити мені голову своїми гімняними маніпуляціями і сказати прямо: тобі подобаються кучері чи пряме волосся?! 

Вона мене загнала в кут. 

— Чессіно. Якщо чесно, то мені більше подобалися кучері…

— То чого ж ти мені тоді стільки часу мозок виїдав?! Не міг одразу сказати?!

— Пілоти, привіт! — до нас зайшла Сара МакКарті. 

Сержант мала звичний для нас вигляд — військова форма, чорні кучері, акуратно скручені в «дульку», а обличчя заховане під натягнуте на самі очі кепі. Словом, строга Сара-сержант разюче відрізнялася від Сари-балерини — романтичної дівчини в легкій сукні та з розпущеним волоссям.

— О, Франческо, в тебе нова зачіска! — оцінила Сара. — Клас! Ти дуже змінилася!

— У який бік? — одразу пішла в наступ напарниця.

— Пряме волосся тобі до лиця, але мені більше подобалися кучерики, — засміялася Сара.

Франческа метнула на мене переможний погляд:

— Учись, як треба відповідати!

— Я всього-на-всього хотів бути чемним!

— «Чемним»! Мені не треба, щоб ти був чемним, мені треба, щоб ти був чесний!

— Оце тобі на! Я ще ж і винний! — образився я.

— Що тут у вас сталося? Чого ви сваритеся? — спитала Сара.

— Бо Джорджіо виконує танець під назвою «Тридцять три китайські церемонії»! Не міг одразу сказати, що мені пряме волосся не личить! Довелося із нього обценьками витягувати!

— Я похвалив зусилля!

— А я хотіла почути правду!

Сара засміялася:

— Джорджіо просто хотів бути джентльменом! Чесно кажучи, я на його місці вчинила б так само. Я ж сказала, що тобі личить!

— Але потім ти сказала, що кучері мені личать більше! 

— Це моя суб’єктивна думка, — відрізала Сара. — І я маю на неї повне право. Ти мене спитала, «в який бік» ти змінилася, маючи на увазі, пасує тобі чи ні. Було таке? 

— Було таке, — погодилася Франческа.

— А я тобі відповіла. Сказала свою думку, але аж після того, як ти спитала. Як я зрозуміла, Джорджіо вчинив так само — то чого ти на нього накинулася?

— Він не одразу сказав, коли я його спитала!

Я ображено мовчав, складаючи план корекцій на день.

— Він мав право взагалі не висловлювати своєї думки, — Сара розвела руками. — І якщо ти так реагуєш на його чемність, то я б на його місці взагалі надалі мовчала б!

Франческа зрозуміла, що перегнула палицю. Вона встала, підійшла до мене, присіла й зробила жалісливі очі:

— Джорджіо, пробач мені, будь ласка! Пробач мені, я дурна й більше так не буду!

— Ти не дурна, і я не вірю, що ти «більше не будеш», — скептично зауважив я.

— Будь ла-а-а-а-асочка! 

— «Будь ласочка» що?

Франческа зібралася із духом, заплющила очі й вимовила найстрашніші для неї слова:

— Вибач, напарнику, Я НЕ МАЛА РАЦІЇ. Мир?

— Та ну, все гаразд, мир, звісно! Я і не думав ображатися.

— От брехун!

Мир було відновлено, і Франческа розповіла, як дійшла до такого життя.

— Мені просто захотілося щось змінити. Спочатку я спробувала синю помаду…

— І як? — спитала Сара.

— Бачила мультфільм про мертву наречену? Десь так!

— Шикарно! Оце я розумію — зміна іміджу! — захоплено сказала сержант.

— Ага, уявляю, що мої батьки сказали б!

— А що вони сказали про твоє пряме волосся?

— О-о… — закотила очі напарниця. — Я від мами таку лекцію вислухала! Повний набір: «не личить», «знущання над волоссям», «лице стало, як гарбуз», «дарма час витрачала» і так далі. Мабуть, тому я на Джорджіо сьогодні й зірвалася…