Та як результат цієї складної підготовчої роботи – теракт на одній із ділянок об’їзної Московської залізниці з вказівкою, що диверсійні групи, вже підіслані в Москву та область, не знешкоджені (очевидно, що теракти тривають.)
У заяві прес-служби брехнею було б абсолютно усе, крім повідомлення про вибух 23 грудня на ділянці Московської об’їзна залізничної дороги. Судячи з почерку, і цей теракт був організований людьми Лазовського. Однак, не можна вважати співпаданням те, що вже через чотири дні в Москві стався новий теракт: 27 грудня 1994 року о 9 годині вечора позаштатний агент ФСБ та співробітник фірми Лазовського “Ланако” Владімір Вороб’єв – нащадок військових (дід до 1920 року очолював Тульський військовий завод “Арсенал”), кандидат технічних наук, співпрацівник академії ім. Жуковського, працював над новою системою протиракетної оборони, підполковник – підклав бомбу із дистанційним керуванням в автобус на зупинці 33-го маршруту “ВДНХ – Южная”. Бомба підірвалась, коли автобус був порожній. Постраждав лише 23-річний водій Дмітрій Трапєзов. Він отримав сильні синці та контузію. Тролейбуси, що стояли поруч, були посічені осколками.
Начальник Вороб’єва – Лазовський працював не лише на ФСК (ФСБ), але й на СВР. Куратором Лазовського по СВР був кадровий співпрацівник служби зовнішньої розвідки Пєтр Євгєнєвіч Суслов, 1951 року народження. Лазовський був одним з його секретних агентів.
Формально Суслов пішов із розвідки в бізнес у 1995 році і з того часу неодноразово виїжджав в охоплений війною Грозний, Багдад, Тегеран, Арабські Емірати та інші країни Близького Сходу.
Суслов займався позасудовими розправами. Для виконання завдання, пов’язаних з організацією та проведенням силових акцій і ліквідацій, Суслов залучав колишніх спеціалістів з спец підрозділів, насамперед з підрозділу спеціального призначення 1-го (Головного) Управління (ПГУ) КГБ СССР “Вимпєл”, які добре володіли навичками снайперівської стрільби, вибухової справи та піротехніки. “Вимпєловци” виконували функції як інструкторів так і виконавців. Для фінансового забезпечення цієї роботи створено спеціальний фонд “Вимпєл”. Президентом цього фонду став відомий у Росії кримінальний авторитет Сєргей Пєтровіч Кубліцкій (кримінальна кличка Воркута). Віце-президентом Суслов. Одночасно Суслов був головою ради директорів регіонального громадського фонду “Правопорядок -центр” (Москва, вул. Воронковська, буд. 21).
Суслов підтримував зв’язки в державних силових структурах, в тому числі в курівництві ФСБ. За оперативними даними, отриманими по лінії Головного управління внутрішніх справ (ГУВД) по Московській області, Суслов підтримував тісний контакт з генерал-майором Євгенієм Грігорєвічєм Хохольковим – начальником створеного влітку 1996 року Управління перспективних програм (УПП), на базі якого у 1997 році сформовано Управління розробки та ліквідації діяльності злочинних організацій (Управление разработки и пресечения деятельности преступных организаций (УРПДПО) ФСБ), яке найчастіше називають скорочено Управління розробки злочинних організацій УРПО. Саме тут на посаді начальника 3-го відділу УРПО служив підполковник Алєксєй Кімовіч Антропов, який закінчив школу розвідки СВР по лінії боротьби із міжнародним тероризмом. І Лазовський, і Суслов були у приятельських стосунках із Антроповим.
На цьому найбільш секретному Управлінні ФСБ з довгим, важкою для запам’ятовування і дуже часто змінюваною назвою (напевно саме через конспірацію перед населенням) слід зупинитися детальніше. Управління створено для визначення та наступної нейтралізації (ліквідації) джерел, що становлять державну небезпеку. Іншими словами – для позасудових вбивств, провокацій, терактів та викрадень. Одним з заступників Хохолькова був генерал-майор Н. Стєпанов. Іншим заступником був колишній міністр держбезпеки Кабардино - Балкарской республіки генерал-майор А.К. Макаричєв. У складі УПП був власний підрозділ зовнішнього спостереження; свій помічник по безпеці – полковник Владімір Сімаєв; свій підрозділ технічних засобів; два приватних детективних охоронних агентства (приватні охоронні підприємства – ЧОП) – “Стелс” (“Стеллс”) та “Космічєская альтернатіва”. Останнє займалося прослуховуванням пейджерів, мобільних телефонів та проведенням інших оперативно-технічних заході. А ось “Стелс” була легендарною фірмою.
Ця приватна охоронна-детективна структура, як і УПП періодично змінювала свою назву, зареєстрована була на світанку перебудови 1989 року жителем Москви Івановим, агентом 5-го Управління КДБ СРСР (на далі Управління “3”).