Група Лазовського вчинила також вбивство гендиректора туапсинського нафтопереробного заводу Анатолія Василенко. Василенко, що був давнім партнером «Ланако», був застрелений у Туапсе перед зборами засновників. За оперативними даними незадовго до цього Лазовський чартерним рейсом літав у Туапсе на зустріч з Василенко (в аеропорті Лазовського зустрічали співробітники туапсинського ФСБ) і, мабуть, не знайшов з ним спільної мови. Підозрювався Лазовський і у викраденні в 1996 році депутата Держдуми Ю. А. Полякова. Однак ця справа залишилася «висяком».
Очевидно, що до переведення Цхая на роботу в МУР Лазовського не шукали. Після вибуху на Яузі «Ланако» не зацікавилися насамперед тому, що фірма була феесбешною. За повідомленням МУРу, «документи прикриття» використовували майже всі члени групи Лазовського, причому мова йшла не про підробки, а про справжні документи. З цього співробітники МУРу зробили висновок про те, що «Ланако» тісно зв’язана зі спецслужбами, тим більше що сам Лазовський брав участь в операціях із звільнення з чеченського полону співробітників Лубянки.
Керівників фірми «Ланако» неодноразово помічали і навіть затримували в компанії офіцерів ФСБ, Московським управлінням якої в той час завідував Савост’янов. Особисту охорону Лазовського і службу безпеки його фірми очолював діючий офіцер Московського управління з незаконних збройних формуваннь УФСБ майор Олексій Юмашкін. Співробітниками Юмашкіна були офіцери ФСБ Карпичев і Мєхков (саме вони під час одного з затримань міліцією Лазовського дістали посвідчення ФСБ і були разом з Лазовським відпущені). Близький друг і соратник Лазовського Роман Полонський носив у кишені посвідчення співробітника ГРУ й офіцера генштабу (коли 18 вересня 1994 року Полонського застрелили на автостоянці на вулиці Буракова, на поясі в нього висіла кобура, а в кишені лежало посвідчення співробітника ГРУ Міноборони Росії).
У лютому 1996 року оперативники МУРу вистежили Лазовського в Москві на квартирі якогось Тростянецького, що проживав на Садово-Самотечній вулиці. У дворі цього будинку Лазовського і його охоронця Марселя Харисова заарештували при посадці в джип, за кермом якого сидів Юмашкін. Затримував Лазовського особисто Цхай. Він же домігся санкції на арешт і обшук. Під час обшуку у Лазовського знайшли 1,03 г кокаїну і заряджений пістолет ПМ, а в квартирі Тростянецького вилучили револьвер, гранату і мисливську рушницю. Наркотики і незареєстрованний пістолет ТТ МУРовці знайшли також у Харісова. Обох відвезли в слідчий ізолятор (СИЗО) ФСБ Лефортово, де на запитання слідчих вони відповідати відмовилися. Юмашкіна забрав з-під арешту черговий офіцер УФСБ.
Крім МУРу розробкою Лазовського займався 1-й відділ Управління по боротьбі з тероризмом (УБТ) ФСК РФ. З 1994 року справу цю вів старший оперуповноважений в особливо важливих справах майор Євгеній Макєєв. Начальником 1-го відділу в той час був Олександр Михайлович Платонов. Вже тоді оперативні працівники розуміли, що таке Лазовський і хто за ним стоїть, тому Платонов попередив Макєєва, що справа важлива і складна, посадив його в маленький кабінет на дев’ятому поверсі реконструйованого старого будинку Лубянки разом із ще одним співробітником і попросив матеріали справи оперативного обліку ні з ким не обговорювати. Співробітником, що опинився в кабінеті Макєєва, був Олександр Литвиненко. Саме від Макєєва він вперше почув, що Московське управління ФСБ перетворилося в банду злочинців.
Однак в 1995 році Платонова відсторонили від оперативної роботи. Начальником відділу став підполковник Євгеній Олександрович Колєсніков (сьогодні він уже генерал-майор), що прийшов у ФСБ із ФСО після того, як у червні 1995 року Барсуков був призначений директором ФСБ. Робота з розробки угруповання Лазовського у ФСБ була блокована. Санкції на проведення заходів щодо Лазовського продовжував давати тільки заступник начальника відділу полковник Анатолій Олександрович Родін, призначений ще за Платонова. Тоді Родіна і Макєєва звільнили.