В 1998 році починає роботу спецгрупа Морєва. Історія її створення банальна. Морєв служив у Чечні, в окремому розвідбатальйоні 8-го полку спецназу ВДВ (військова частина 3866). Під Аргуном розвідники напоролися на засідку. В живих залишилися троє. Їх врятували вертольоти. Через кілька днів ці троє відправилися в аул Свободний, розташований поруч. Розвідники відкривали двері будинків і кидали всередину гранати. Аул з п’яти будинків був знищений цілком, разом з жінками, дітьми і старими. Військова прокуратура порушила кримінальну справу. Усім трьом грозив трибунал. Отоді, у квітні 1996 року, у спецвідділі, куди привели Андрія Морєва, його завербував полковник ФСБ. Він запропонував Морєву зробити простий вибір: або сісти, або співробітничати. Морєв вибрав друге й одержав агентурну кличку Ярослав. Звільнившись у запас, Морєв відправився додому, у Ярославль. Два роки про нього не згадували. У 1998 році згадали і викликали в Москву.
В спецгрупі було дванадцять чоловік, усі пройшли Чечню, за усіма числилися прощені в обмін на співробітництво гріхи. Групі повідомили, що її головна задача — ліквідація особливо небезпечних злочинців, кримінальних «авторитетів». Команда працювала не тільки в Росії. Виїжджали у відрядження — в Ірак, Югославію, Україну, Молдавію. На спецзавдання завжди відправлялися групами з двох-трьох чоловік. В Іраці ліквідували колишнього розвідника, чи то зі СВР, чи то з ГРУ.
На Україні ліквідували місцевого бізнесмена на прізвище Тищенко. В Київ група прилетіла літаком. Фотографію Тищенка видали ще в Москві. Там же бойовики одержали інформацію про адресу конспіративної квартири на центральному проспекті в Києві, марку і номер машини жертви. У камері схову залізничного вокзалу з комірки, номер і код якої були дані теж у Москві, узяли сумку зі зброєю. Це була розібрана снайперська гвинтівка СВД. Квартира в Києві була порожньою. Вікнами вона виходила на перехрестя зі світлофором. Тищенко завжди їздив по тому самому маршруті, і його машина часто зупинялася на цьому перехресті. Там його і застрелили – з вікна квартири. Операція зайняла один день.
На ліквідацію звичайно приділялося не більш двох днів, хоча період підготовки міг тривати до року: уточнювалися маршрути руху об’єкта, адреси, знайомства, звички, графік роботи. За два дні до години «Х» найманий убивця одержував інформацію про жертву і приїжджав на все підготовлене, щоб поставити крапку. Так, ярославського «авторитета» по кримінальній кличці Перелом розстріляли з автоматів у центрі міста, коли той під’їхав до свого будинку. Група працювала прицільно, щоб не постраждали сидячі в машині подруги бандитів. Автомати кинули на «точці» разом з посвідченням на ім’я якогось чеченця (ідея направити наслідок по «чеченському сліду» народилася в московських кураторів операції). Остання операція групи по усуненню об’єкта була 2 червня, коли у Воронежі “прибирали” місцевого міліціонера. Група вивела з ладу гальма його машини, і міліціонер на швидкості урізався в спеціально підставлену вантажівку.
На інструктаж група збиралася раз у тиждень, по суботах, у московській квартирі за адресою вулиця Вагоноремонтна, д. 5, корп. 1 (у квартирі жила жінка з дитиною).
Тут групу зустрічав куратор – офіцер ФСБ по імені В’ячеслав (свого прізвища жодного разу не називав). Від нього група одержувала завдання. У всіх членів спецгрупи були «документи прикриття» з фальшивими прізвищами. Так, у Морєва було три паспорти (Расторгуєв Андрій Олексійович, Козлов Михайло Васильович, Зимін Олександр Сергійович). На останнє прізвище був виданий і закордонний паспорт.
Спецгрупа не числилася в штаті силових відомств чи спецсил. Іншими словами, формально вона не існувала. Позаштатна спецкоманда працювала високопрофесійно. За два роки роботи був тільки один зрив через те, що в Москві об’єкт (один з помічників Геннадія Зюганова) не з’явився на “точці”. І один відбій – у Кишиневі, коли потрібно було по команді людей з ФАПСИ ” прибрати ” директора місцевого винзаводу, але в останню хвилину операцію скасували (по дивному збігу обставин саме прапорщики ФАПСИ в Москві в вільний від служби час підпрацьовували в охороні однієї з фірм, що займаються постачанням вина з Молдавії, про що був повідомлений начальник служби безпеки ФАПСИ).
Кілька разів спецгрупа вивозила зброю з Чечні. Інструктаж перед такими відрядженнями проходив не в квартирі на Вагоноремонтній, а на Петрівці, 38, у будинку Московського карного розшуку. Перед відправленням група одержувала міліцейську форму і відповідні посвідчення. Типова одна з таких поїздок. На вантажних фургонах «Газель» через Волгоград добралися до Моздока; там на під’їзді до місця колону чекав армійський КамАЗ зі зброєю (автомати, снайперські гвинтівки СВД і тротил). Усе це вивантажили з зелених армійських ящиків і запаяли в цинкові труни, як ніби везли трупи. Потім колона «Газелей» «з вантажем 200» відправилася в Москву. Супроводжували колону співробітники ФСБ, тому несподіванок на шляху не було.