У той же день у Москві відбулося засідання Ради безпеки (СБ), присвячене подіям у Чечні, а також закрите засідання Державної думи, на яке були запрошені керівники силових відомств. Останні в Думу не з’явилися, тому що не хотіли відповідати на питання парламентаріїв щодо того, хто віддавав наказ вербувати російських військовослужбовців і бомбити Грозний. Сьогодні ми знаємо, що вербуванням російських військовослужбовців займалося, за вказівкою Степашина, ФСК, а директиви про бомбардування Грозного виходили від міністра оборони.
8 грудня чеченська сторона повідомила, що за наявною у неї інформацією Росія готується до введення військ на територію республіки і початку сухопутної війни з Чечнею. 9 грудня на прес-конференції, що відбулася в Держдумі, голова думського комітету зі справ Федерації і регіональній політиці, голова Республіканської партії Росії Володимир Лисенко заявив, що в цьому випадку він поставить у Думі питання про відставку уряду Росії. Однак ще 8 грудня робоча комісія з переговорів про врегулювання конфлікту в Чеченській республіці досягла домовленості між представниками президента Дудаєва й опозицією про початок 12 грудня о 15 годині у Владикавказі переговорів. З боку федеральної влади в переговорах повинні були брати участь дванадцять чоловік на чолі з заступником міністра у справах національностей і регіональній політиці РФ В’ячеславом Міхайловим. З боку Грозного — дев’ять чоловік на чолі з міністром економіки і фінансів Чечні Таймазом Абубакаровым. З боку опозиції — три чоловіки на чолі з Беком Басхановым, прокурором Чечні. Припинення кровопролиття і налагодження нормальних взаємин — такі були, приблизно, основні проблеми, що мали обговорюватися на переговорах між Москвою і Грозним. Переговори з прихильниками чеченської опозиції повинні були стосуватися лише роззброювання.
Шанси на збереження миру збільшувалися, а в «партії війни» до 12 грудня залишалося не так багато часу. Власне, заява робочої комісії з врегулювання чеченського конфлікту визначила дату початку сухопутних воєнних дій. Якщо мирні переговори повинні відбутися 12-го, війну потрібно починати 11-го. Саме так вчинило російське керівництво: 11 грудня війська перетнули демаркаційний кордон Чеченської республіки. У перші дні російські військові зведення повідомляли про відсутність реального опору і втрат.
«Язик мій — ворог мій». Вже 13 грудня Сосковець визначив основні напрямки своєї діяльності. Загальні витрати на проведення заходів щодо нормалізації ситуації в Чечні, повідомив він журналістам, можуть скласти біля одного трильйона карбованців. (Це саме ті гроші, які потрібно буде спочатку виділити з бюджету, а потім планомірно розкрадати.) Першочерговою задачею уряду є доведення виділеної допомоги до населення Чечні, а особлива увага буде приділятися тому, щоб вона не була розтрачена чи розкрадена (те, що допомога до Чечні не дійшла, а вся була розтрачена і розкрадена в Росії сьогодні ми знаємо вірогідно).
Сосковець підкреслив, що не слід розглядати чеченську діаспору, що проживає в Москві й інших містах Росії, як потенційних терористів. Звернемо увагу на цю фразу. Нікому в голову не приходило вважати чеченську діаспору потенційними терористами. І терактів, власне, ще не було. І війна з Чечнею начебто навіть ще не вважалася війною, а скоріше підносилася як міліцейська акція. І не було поки великих втрат. А перший віце-прем’єр чомусь припускає організацію чеченцями терактів в Росії. Коли Сосковець відзначив, що до чеченських громадян вцілому не буде прийнято дискримінаційних заходів, а питання про примусову депортацію чеченців федеральною владою навіть не розглядається, стало ясно, що «партія війни» пропонує вести її з усім чеченським народом на всій території Росії, із введенням дискримінаційних мір і примусовою депортацією.
Прекрасно розуміючи, куди хилить Сосковець і в що все це обійдеться Росії, проти «партії війни» різко виступив командуючий 14-й російською армією в Придністров’ї генерал-лейтенант Олександр Лебідь. «Чеченський конфлікт можна розв’язати тільки дипломатичними переговорами, — заявив він у телефонному інтерв’ю зі свого штабу в Тирасполі. — В Чечні один до одного повторюється афганський варіант. Ми ризикуємо розв’язати війну з усім ісламським світом. Бійці-одинаки до нескінченності можуть палити нашу бронетехніку, знищувати солдат одиночними пострілами. В Чечні ми наступили на ті ж граблі, що й в Афганістані, а це дуже сумно. Добре укріплений Грозний з великою кількістю запасів здатний чинити тривалий і серйозний опір». Лебідь нагадав, що генерал Дудаєв в радянській армії командував дивізією стратегічних бомбардувальників, здатною вести війну в континентальних масштабах, а на такі посади «дурнів не призначали».