— І краще встигнути зробити це, поки ще не всі твої люди померли, — під’юдив його управитель.
— А що, родина Лха Шопи запросила шамана перетворити мак на полях на ячмінь?
Туси Лха Шопа ледь не захлинувся своїм потом.
Ми дуже добре прийняли їх і навіть провели до кордону. Однак у той момент ми дуже пильнували, щоб не перетнути кордон ні на крок. Адже я гарантував нашим сусідам, що ні кінь, ні людина з нашого боку не ступить на їхню землю. Прощаючись, я сказав туси Лха Шопі, якого міг вважати і дядьком, і племінником:
— Ти ще приїдеш.
Він відкрив рот, однак ніяк не міг вимовити ті свої слова протесту — так, він не наважувався сказати: «Я більше не приїду ніколи».
Потім він ще важко вхопив кілька ковтків повітря, нічого не сказав, шмагонув коня й помчав у гори.
Ми проводжали їх поглядами, аж поки вони не зникли серед темних гір на кордоні.
25. Тусиня
Не минуло й кількох днів після від'їзду туси Лха Шопи, як ми вже зустрічали туси Ронггонг.
Це також були наші північні сусіди, вони мешкали на захід від туси Лха Шопи.
Якщо ми вже заговорили про родину Ронггонг, слід сказати про одне цікаве явище на їхніх землях. Ми всі знаємо, що туси в певній мірі — це імператор, володар земель. Хоча туси зазвичай мали не одну дружину[123], однак у них ніколи не траплялося багатьох дітей, наприклад, восьми чи дев’яти, — ніколи. Найчастіше якраз було навпаки: туси брав собі дружину за дружиною, однак ніяк не міг народити сина, щоб той успадкував його місце. Із такою проблемою протягом історії стикалась родина кожного туси. Така доля випала й родині Ронггонг. Це почалося ще багато поколінь тому — скільки б туси Ронггонг не брали собі дружин, як би не старалися в ліжку, у найкращому випадку вони могли отримати тільки одного сина. Заради цього вони їздили на захід — до Лхаси, і на схід — до гори Емей[124], однак ніщо не допомагало. Згодом вони навіть і одного сина вже не могли народити.
Відтак господарем їхніх земель ставала хоробра й кмітлива жінка.
Спочатку жінки займали місце туси лише тимчасово. Найперше, що така жінка робила, посівши трон, це приймала до своєї родини чоловіка[125], а коли народжувала сина, то передавала трон йому. Тоді для родин інших туси, де хлопчиків було багато, непоганим рішенням було віддати одного зі своїх синів їй за чоловіка.
Відколи тусині Ронггонг почали сходити на трон, у них не було навіть і натяку на народження сина, хоч кого б вони не приймали собі за чоловіка. Про ту з них, що приїхала тепер зустрітись із нами, казали, що вона була тусинею вже четвертого покоління. Ходили також легенди про те, яка вона жахлива в ліжку. Й перший чоловік помер від сухот через три роки, другий прожив із нею трохи більше — вісім років — і залишив їй доньку. Після того вона несподівано вирішила не приймати більше собі чоловіків. Це схвилювало всіх туси, які вирішили, що не можна допустити, аби в Ронггонгів завжди господарювали тільки жінки. Коли туси вже навіть збиралися йти війною на неї, тусиня Ронггонг вимушена була прийняти ще одного чоловіка, якого для неї вибрали всі туси разом. Цей чоловік був таким дебелим, мов племінний бик.
Усі казали:
— Ну цього разу вона неодмінно народить сина.
Однак невдовзі поширилась новина про те, що її чоловік помер.
Казали, що тусиня часто приймає у себе в ліжку когось із підлеглих зі статусом — старост, воєначальників і навіть лам, тож веде собі щасливе життя імператора. Саме тому я завжди вважав цих своїх північних сусідів розумними. Однак вона також повністю засіяла свої землі маком і довела своїх людей до голоду в цілком сприятливий рік.
Тусиня Ронггонг приїхала саме тоді, коли я на неї чекав.
Щойно вони з'явилися з-за горизонту, потиканого окремими старими кипарисами, як мої люди їх уже й помітили.
Я простояв на оглядовій вежі цілісінький ранок. Однак команда тусині Ронггонг, коли ось-ось уже мала прибути, раптом зупинилась. Поміж тими окремими кипарисами розстилалась чарівна лука, по якій звивався струмок. На тому чарівному місці, яке я цілком міг охопити одним поглядом, вони й зупинились. Їм було байдуже до того, що я хотів щонайшвидше зустрітись із тусинею. Вони зняли сідла з коней і пустили тих пастися на травичку. Потім над лукою піднявся стовпчик чорного диму — вочевидь, ці зухвальці хотіли спочатку добре наїстися, а потім перетинати кордон.
123
До недавнього часу в Тибеті існувало три форми шлюбу: моногамія (одношлюбність), полігамія (багатошлюбність, вживається для визначення багатожонства) і поліандрія (багатомужество).
124
Одна з чотирьох священних гір китайських буддистів — гора Емей (Емей-шань, 3077 м над рівнем моря), на якій був побудований перший буддійський храм Китаю, розташована в пров. Сичуань; місце перебування бодхісатви Самантабхадра, або Пусянь-пуса (кит.).
125
У Тибеті чоловік входив у родину дружини за умови відсутності сина і наявності доньки; її чоловік входив у родину дружини, брав її прізвище, а в майнових відносинах підпорядковувався дружині.