— Вітаю, ґеттландці! — земля під копитами велетенського Ґормового коня чвакнула, коли король ванстерців спинився в болотистому низу долини й вишкірився, глянувши в чисте небо. — Мати Сонце всміхається, дивлячись на нашу зустріч!
— Це добре знамення, — відказав отець Ярві.
— Для котрої сторони? — запитав Ґорм.
— Можливо, для обох? — Лайтлін злегка вдарила коня в боки, щоб виїхати наперед.
Шпичка змусила себе тримати п’ятки нерухомо, хоч їй і кортіло під’їхати ближче до королеви, бути там, де вона могла б захистити її.
— Королево Лайтлін! Як твоїй мудрості та вроді вдається лишатися непідвладними часові?
— А як це вдається твоїй силі й відвазі? — запитала королева.
Ґорм замислено почухав бороду.
— Щось я не пригадую, щоб до мене ставилися з такою повагою, коли мені востаннє трапилося побувати в Торлбю.
— Мій чоловік завжди каже, що найкращий дарунок богів — це гідний ворог. Годі й бажати достойнішого ворога для Ґеттландії, ніж Мечолам.
— Ти лестиш мені, і це мені вельми до душі. Але де ж король Утіль? Я нетерпляче чекав нагоди поновити ту дружбу, що зав’язалася між нами в Залі Богів.
— Боюся, мій чоловік не прибуде, — відказала Лайтлін. — Він послав мене замість себе.
Ґорм невдоволено закопилив губи.
— Таких видатних войовників, як король Утіль, небагато. Без нього битва змаліє. Але Мати Ворон не чекає ні на кого, навіть на найславетніших.
— Є інший шлях, — Ярві виїхав наперед і порівнявся з конем королеви. — Шлях, яким можна уникнути кровопролиття і звільнити наші північні народи від ярма Верховного короля.
Ґорм здійняв брову.
— Невже ти не тільки міністр, а ще й чарівник?
— Ми молимося до тих самих богів, співаємо про тих самих героїв, нас шмагають ті самі дощі й вітри. Але прамати Вексен нацьковує нас одне на одного. Якщо сьогодні біля Амонового Зуба відбудеться битва, то єдиним переможцем стане вона. Подумай лишень, чого могли б досягти Ванстерландія і Ґеттландія, якби об’єдналися! — Ярві із запалом подався вперед на сідлі. — Перетворімо кулак на долоню! Укладімо союз між нашими державами!
Шпичка аж рота роззявила, почувши таке, і не вона одна. З обох боків здійнявся гнівний гомін, воїни тихо лаялися й люто зиркали один на одного. Але Мечолам здійняв руку, закликаючи до тиші.
— Смілива пропозиція, отче Ярві. Ти хитромудрий чоловік, у цьому немає жодних сумнівів. Ти промовляєш від імені Батька Мира, як і належить міністрові, — Ґорм невдоволено скривився, втягнув носом повітря і з зітханням випустив його. — Але, боюся, це неможливо. Моя міністерка має інакшу думку.
Ярві здивовано глянув на матір Скер.
— Справді?
— Я маю на увазі мою нову міністерку.
— Вітаю, отче Ярві.
Ґормові юні біловолосі зброєносці роз’їхалися, щоби пропустити закутану в плащ вершницю на блідому коні. Жінка відкинула каптур, і холодний подмух вітру розвіяв волосся пшеничного кольору довкола худого обличчя. Очі її гарячково заблищали, а на лиці з’явилася посмішка, виповнена такою жовчю, що важко було дивитися.
— Здається, ви знайомі з матір’ю Ісріун, — пробурмотів Ґорм.
— Одемове щеня, — просичала королева Лайтлін, і з її тону було зрозуміло, що це не входило в її плани.
— Ти помиляєшся, моя королево, — Ісріун криво посміхнулася до неї. — Тепер єдина родина для мене, як і для отця Ярві, — це Міністерство. Батька-матір нам замінила прамати Вексен, чи не так, брате? Після того як сестра Скер зазнала принизливої невдачі в Першограді, — колишній міністерці пересмикнуло обличчя, коли вона почула найменування «сестра», — прамати вирішила, що на неї більше не можна покластися, і послала мене на її місце.
— І ти це дозволив? — тихо запитав Ярві.
Ґорм із кислою міною поводив язиком у роті, вочевидь і близько не задоволений тим, що сталося.
— Я мушу зважати на клятву, яку дав Верховному королю.
— Мечоламова мудрість домірна його силі, — мовила Ісріун. — Він добре пам’ятає своє місце в порядку речей, — Ґорм скривився ще кисліше, але понуро промовчав. — А ось ви, ґеттландці, забули належне вам місце. Прамати Вексен вимагає покари за вашу пиху, ваше зухвальство і вашу зрадливість. Верховний король уже збирає багатотисячне військо нижньоземців та інглінгів на чолі зі своїм звитяжцем, Блискучим Їллінгом! Наймогутніша армія, яку коли-небудь бачило Потрощене море, готується вирушити на Тровенландію заради слави Єдиного Божества!