1976 рік виявився для «Секції» проблемним роком. У ДПУ/Без — серед небагатьох осіб, що знали про існування «Секції», — почали лунати критичні голоси. За минулі десять років із Служби безпеки за підозрою в політичній неблагонадійності було звільнено загалом шістдесят п’ять чоловік. Проте в більшості випадків подані документи не мали прямих доказів, унаслідок чого деякі великі начальники заговорили про те, що «Секція» складається з божевільних прибічників «теорії змов». Гульберґ як і раніше закипав з люті, згадуючи одну із справ, яку розбирала «Секція». Вона стосувалася прийнятої до ДПУ/Без в 1968 році людини, яку сам Гульберґ вважав явно не відповідною. Це був інспектор кримінального розшуку Стіґ Берґлінґ, лейтенант шведської армії, що згодом виявився полковником російської військової розвідки ГРУ. Гульберґ чотири рази намагався домогтися звільнення Берґлінґа, і щоразу його вимоги ігнорувалися. Ситуація змінилася лише в 1977 році, коли Берґлінґа почали підозрювати вже і за межами «Секції». Краще пізно, ніж ніколи. Справа Берґлінґа стала найбільшим скандалом в історії шведської Служби безпеки.
У першій половині 70-х років критика на адресу «Секції» посилилася, а в середині десятиліття до Гульберґа неодноразово доносилися пропозиції про урізання бюджету і навіть заяви про те, що їхня діяльність нікому не потрібна.
Вся ця критика ставила під питання майбутнє «Секції». У той час пріоритетним напрямом у ДПУ/Без була загроза тероризму — стосовно шпигунства, справа з усякого погляду нудна, що стосувалася в основному молоді, яка збилася з пуття і зв’язалася з арабськими або пропалестинськими елементами. Головною проблемою Служби безпеки було питання, чи треба виділяти додаткові асигнування відділу персонального контролю для перевірки іноземних громадян, що проживають у Швеції, чи й надалі вважати це прерогативою відділу по роботі з іноземцями.
У результаті цієї бюрократичної дискусії, не позбавленої деякого езотеричного відтінку, в «Секції» виникла потреба в додатковому, надійному співробітнику, який зміг би посилити її діяльність з контролю — а на ділі, зі шпигунства — за співробітниками відділу по роботі з іноземцями.
Вибір припав на молодого хлопця, який працював у ДПУ/Без з 1970 року і чий послужний список, а також політична благонадійність дозволяли сподіватися, що він зможе вписатися в лави «Секції». У вільний час він брав участь у роботі організації, що називалася «Демократичним союзом», яку соціал-демократичні ЗМІ змальовували як крайньо праву. Для «Секції» це не було мінусом — троє її співробітників теж були членами в «Демократичному союзі», сама «Секція» відіграла не останню роль у його створенні і навіть надавала «Союзу» деяку фінансову підтримку. Нового співробітника запримітили і відібрали для «Секції» саме через цю організацію. Звали його Гуннар Бйорк.
Для Еверта Гульберґа стало неймовірно щасливою випадковістю, що того дня — у день виборів 1976 року, — коли Олександр Залаченко вирішив залишитися в Швеції і прийшов з проханням про політичний притулок до поліцейської дільниці району Норрмальм, там якраз чергував Гуннар Бйорк. Будучи співробітником відділу по роботі з іноземцями, той його і прийняв, і таким чином Залаченко відразу потрапив до рук агента, вже включеного до числа найбільш засекречених.
Бйорк проявив пильність. Він одразу зрозумів значення Залаченка, перервав допит і заховав перебіжчика в номер у готелі «Континенталь». І зателефонував Гуннар Бйорк, щоб збити тривогу, відповідно, не своєму формальному начальнику з відділу по роботі з іноземцями, а Еверту Гульберґу. Телефонний дзвінок припав на той момент, коли приміщення для голосування вже зачинилися і всі прогнози вказували на те, що Пальме має програти. Гульберґ якраз тільки-но прийшов додому і сидів перед телевізором, чекаючи на результати виборів. Спочатку він поставився до повідомлення схвильованого чергового із сумнівом, але все-таки пішов у «Континенталь», розташований метрів за двісті п’ятдесят від готельного номера, де він на той момент був, щоб узяти на себе командування справою Залаченка.
З тієї хвилини життя Еверта Гульберґа радикально змінилося. Слово «секретність» набуло цілком нового змісту і ваги. Він визнав за необхідне створити навколо перебіжчика нову структуру.