— «Осудну інформацію»?
— Відповідайте тільки «так» або «ні».
— Ні.
Гори й долини в чорнильному пейзажі малювалися плавно. Ані підвищення тиску крові, ані пришвидшення серцебиття, дихання рівномірне й спокійне.
— Ви знаєте, що різник мертвий?
— Так.
Поліграфіст щось підкрутив у своїй машині.
— Ви вивчали математику?
— Так.
— Ви вивчали географію?
— Так.
— Ви бачили мертве тіло Поля Момунда?
— Так.
— Ви вбили Поля Момунда?
— Ні.
Жодних примітних стрибків у чорнильних лініях. Оператор зняв окуляри — це був сигнал інспектору, що допит завершено. Відомий грабіжник з Орлеана, за яким тягнувся довгий шлейф розслідуваних поліцією злочинів, зайняв місце Ганнібала. Інспектор Попіль радився з поліграфістом у бічній кімнаті. Попіль розмотав паперову стрічку.
— Пустота.
— Хлопець ні на що не реагує, — сказав поліграфіст. — Він або отупілий сирота війни, або в нього монструозні запаси самоконтролю.
— Монструозні, — погодився інспектор.
— Ви спершу допитаєте грабіжника?
— Він мене не цікавить, займіться ним самі. А я влуплю йому пару разів на очах у хлопця. Ходімо?
На пригірку, на схилі дороги, що веде до села, застиг мотовелосипед із вимкнутим двигуном і фарою. Їздець був у чорному комбінезоні й чорній масці-балаклаві. Мопед беззвучно виринув з-за рогу в дальньому кінці порожньої площі, зник на мить за поштовим фургоном, що стояв перед поштовою конторою, знову з’явився і поїхав геть, їздець напружено крутив тугі педалі, мотор він завів лиш за горбом, подалі від села.
Інспектор Попіль і Ганнібал сиділи в кабінеті начальника дільниці. Попіль прочитав напис на командантовому флакончику — «Clazoflat»,[52] і вирішив прийняти дозу.
Потім поклав паперовий рулончик поліграфічної стрічки на стіл і дав йому щигля. Стрічка розмоталася, показавши довгу лінію невеличких пагорбків. Пагорбки виглядали, мов підніжжя якогось затягнутого хмарами гірського хребта.
— Ви вбили різника, Ганнібале?
— Можу я поставити вам питання?
— Так.
— Від Парижа неблизький шлях. Ви спеціалізуєтесь на смертях різників?
— Моя спеціалізація — воєнні злочини, і Поль Момунд підозрювався у кількох. Воєнні злочини не закінчуються з війною, Ганнібале.
Попіль зробив паузу, щоб прочитати рекламний напис на обох боках попільнички.
— Можливо, я розумію ваш досвід краще, ніж будь-хто.
— Який мій досвід, інспекторе?
— Ви осиротіли під час війни. Ви жили у казенному закладі, ховаючись сам у собі, ваші рідні загинули. І раптом, раптом ваша красуня-мачуха компенсувала все.
Шукаючи контакту, Попіль поклав руку Ганнібалові на плече.
— Один лиш її запах проганяє геть табірний дух. А тут якийсь різник виливає на неї бруд. Якщо ви вбили його, я можу це зрозуміти. Скажіть мені. Разом ми зможемо пояснити магістрату…
Ганнібал відхилився на стільці, подалі від Попілевої руки.
— «Один лиш її запах проганяє геть табірний дух?» Пане інспекторе, можу я вас спитати, чи ви часом не складаєте віршів?
— Ви вбили різника?
— Поль Момунд убив себе сам. Він умер від глупства й хамства.
Інспектор Попіль мав чималий досвід, бачив багато жахливого, але цей голос, що він зараз його слухав, мав трохи інше забарвлення, так дивно було чути його від істоти в тілі підлітка.
Хоча такої специфічної інтонації він ніколи не зустрічав раніше, але він упізнав у ній Інше. Небагато йому знадобилося часу, щоби відчути мисливський азарт, чіпку силу супротивного йому мозку. Він відчував її присутність шкірою голови і кінчиками пальців. Він жив заради цього відчуття.
Хотілося б йому, щоб це отой грабіжник, котрий сидить за стіною, був убивцею різника. Також він уявляв собі, яким самотнім стане життя леді Мурасакі, якщо хлопця вдасться посадити.
— Різник рибалив. На його ножі була кров і луска, але десь ділася його риба. Кухар каже, що ви принесли чудову рибину. Де ви її взяли?
— Вловив, інспекторе. У нас за човнярнею завжди висить закинута наживка. Я покажу вам, якщо цікаво. Інспекторе, ви самі вибрали собі спеціалізацію у воєнних злочинах?
— Так.
— Тому що втратили рідних під час війни?
— Так.
— Можу спитати, яким чином?
— Когось у боях, когось відправили на схід.
— Ви зловили тих, хто це зробив?
— Ні.
— Але ж вони були вішістами — такими, як цей різник.
— Так.
— Ми можемо бути цілком щирими один з одним?
52
Clazoflat — препарат у пігулках, що впливає на моторику шлунка, зокрема має протиблювотну дію, відомі у нас аналоги — клебоприд, фамотидин, гастридин.