Коли почнемо огляд загального вигляду українських хат з місцевостей середньої смуги України, де найкраще виявляється їх основний тип, то, порівнюючи хати на Полтавщині та на Київщині, ми зараз же знаходимо в них, крім схожих рис, і пенні відміни. 1 на Полтавщині, і на Київщині хати білені і, з дуже рідкими винятками, трьохкамерні, цебто в них є властива хата, сіни та комора під одною стріхою; кількість та розміщення вікон цілком однакові, однакові й комини, і відміни помітні тільки щодо стріхи. На Полтавщині як найубогіші хати, так і хати заможніших хазяїв (табл. VIII, d та f) мають стріхи цілком гладкі, без гребіня, що випинався б нагорі, і без так званих острішків на ребрах. А на Київщині навпаки,— гребінь, що випинається зверху, є скрізь, а також, крім бідніших хат, скрізь видно й острішки, цебто ступіиьові гребіні по ребрах стріхи (див. табл. VIII, е), що становлять також характеристичну особливість усіх українських хат на цілому Правобережжі та в Галичині; в Угорській Русі (табл. IX, І) їх немає. Переходячи з Полтавщини на південний схід, ми зустрічаємо полтавський тип хати і иа Харківщині, і на півночі Катеринославщинн; а на північ од Полтавщини, в південних повітах Чернигівщини, ми бачимо той самий полтавський тип, тільки з високим та тонким дерев'яним комином. Але далі, ще на північ, тип хати починає вже мінятись, замісць білого крейдяного обарв-лення з являється жовте, глиняне, а потім і воно зникає; з'являються дахи з драні, та й взагалі хати поволі набирають білоруського характеру. Жовта, глиняна барва хат трапляється, правда, і в тих місцевостях північної Полтавщини. де оселились цілі села з Білорусі та північних повітів Черннгівши* ни. Аналогічні зміни помітні й щодо типу хати з Київщини. На південь од Київщини, на Херсонщині та на південній Катерннославшнні. куди переселилось чимало поміщицьких селян з правого берега Дніпра під час заселення південних степів, панують хати київського типу, але на південній Херсоніди ні, за Знаменною, починається вже перевага полтавського типу або скоріше південноукраїнського, що відзначається тим, що хатн дуже часто мають ганки, а иноді й бокову маленьку прибудову на кшталт зовнішніх сіней та невеличкого дашка на стовпчиках вздовж цілої чільної стіни хати. Цей самий тип, разом із зміненим так само київським тином хатн, панує і на цілій Кубані. На північ од Київщини, цебто на Волині, хати в південних її повітах мають цілком київський тип, але в міру все більшого віддалення на північ починають зникати острішки, а иа півночі Овруцького, Луцького та Ковельського повітів зникає вже й білення хат, з’являються дахи з драні, иноді навіть і двохехилі, білорусько-польського типу (табл. IX, с).
Коли ми звернемось тепер на захід од колишнього російського кордону, то майже до самого підложжя Карпатів ми бачитимем такі самі хати, з острішками на солом'яній стрісі, як на Київщині, південній Волині та на Поділлю, з тою тільки ріжницею, що в Галичині та на Буковині хати більші, кращі, багатші, ніж на Великій Україні (кріпацтво скасовано в Галичині р. 1848. а конституцію заведено р. 1866); хати там дуже часто мають маленькі галерії вздовж передньої стіни (табл. IX, в), а иноді об’єднані з господарсь-кнми будинками, як за це вже згадувалось вище. Але вже на карпатському Підгір'ї загальний вигляд хат починає мінятись. Не так впадають на очі ці «міни на Покутті, де до самої Буковини панує ше загальноукраїнський тип хати. На Бойківщині та на Лемківшині. де будова ускладняється об'єднанням хати з господарськими будинками, хата виділяється хіба шо тільки тим, що вона білена; а трохи вище, на горах, зникає й білення, і хата в спільній довгій будові відзначається тільки вікнами, часто трьома з чільного боку, та ще иноді галерейкою. Хати, шо стоять окремо, мають теж галерейку, відзначаються великими розмірами та солідністю будови і нагадують хати загальноукраїнського типу тільки своїм внутрішнім планом та стріхою з острішками, а иноді й з уступами вздовж цілої стріхи (табл. IX, в). А на півдні Кар-патів, понад горішніми течіями обох Черемоші» ти Пруту, а також.— правда, тільки почасти,— на горішній Тисі, вже в горах, вже цілком панує гуцульський тип, що про нього почасти ми вже говорили више. Гуцульська хата збудована тільки з дерева, брусовані зруби вкриті дерев'яним дахом, що поширений і на передню огорожу, гражду, і через це хата закрита з усіх боків. На формі даху помітні, однак, ше пережитки від солом'яної стріхи: він чотирьохехилий та »авершуєтьсм високим продовжним гребінсм, а ребра його трохи закруглені (табл. VIII, в). Між типом гуцульської хати з граждою та хатами гуцульського Підгір'я, звичайно, існує н ряд переходових форм. Вже на Підгір'ю гуцульських Карпатів, в селі Ясені на Прислопі починаються невеликі або зовсім небілені, або почасти обмазані глиною хатки з дерев'яним дахом У гуцульському Ясені (Körösniesij) хати вже небілені. з високим гуцульським дахом та з прибудовами ззаду, але ще без гражди (табл. IX. Д), а в Яворові, Жабйому, в селах, що лежать вище, за Чорною Тисою, та в инших уже цілком гірських селах гуцульські хати досягають свого повного розвитку та замкну тости