Выбрать главу

Піч в українській хаті ставлять завше в куті між задньою стіною хати та стінкою сіней, біля самих дверей; роблять її дуже часто просто з глини, часом з цегли (особливо з сирця) і тільки иноді, найбільше у гуцулів, з кахель Ставлячи піч з глини, спочатку виліплюють з землі та глини відповідних розмірів підвищення, а потім иа ге місце цього підвищення, де має бути властива піч, кладуть великий куль соломи або частіше бажаного для печі обсягу мішок, щільно набитий половою чи соломою, та обліплюють його з усіх боків, скільки треба завтовшки, мокрою глиною; коли глина висхне, з отвору мішка, що його лишають незалікленим спереду, виймають руками полову чн витягають солому, а ни кінець цілої операції і самий мішок. Зробивши таким способом склепіння, вирівнюють його лопатою та розпалюють н ньому вогонь, щоб остаточно висушити Потім ліплять з глини або ставлять з цегли припічок та прироблюють комин. що дає бічний канал, який веде до сіней, де він і відкривається так званою каглою в бовдур, чн комин, чи димар; димар буває найчастіше сплетений з лози, або зв'язаний з очерету, або, нарешті, збитий з дощок і значно рідше виліплений з глини, а то навіть зложений з цегли; він буває заввишки до половини сіней, або його виводять аж на стріху, иноді тільки трохи над нею, а иноді й дуже високо, як, наприклад, на Чернигівщині. У першому випадку дим розходиться по горищу та виходить через покрівлю або через невеликі отвори в стрісі над входом у хату або на обох кінцях гребіня стріхи. Внизу димар доходить до землі, й иноді в ньому ставлять кабицю, невеличку глиняну пічечку, що на ній можна щось зварити, не розтоплюючи великої печі в хаті. Иноді кабицю ставлять і серед

СІней. Передній частииі печі над її отвором надають досить ріжноманітну форму та роблять у ній ріжні пічурки для переховування сірників тощо; а иноді розмальовують її так само, як І стіни хати, особливо коло богів, ріжними квітками Мал. h на табл. ѴШ показує одну з таких печей на Поділлі. Кахляні печі трапляються тепер тільки в гуцулів та відзначаються тим, що дуже розкішно оброблені. їх ставлять не Просто на землі і не на цегляних чи глиняних підставах, як печі на Великій Україні, а на міцній дерев'яній підставі з виточеними, иноді дуже вибагливо, ніжками, а самі кахлі часом добірно розмальовані; бувають на них намальовані не тільки квітки тощо, а й церкви, побутові сюжети, карикатури та ин. Кілька гарних малюнків таких печей знаходиться в книжці Шухевича «Ґуцульщина».

Але крім хат з печами, що їх будову мн тонно описали, на півночі України і де-не-де на Карпатах, особливо у бойків, трапляються ще чорні хатн, то в них зовсім немає ніякого комина, а дим здіймається з печі просто до стелі і виходить почасти просто через одчинені двері, а почасти через прорубаний в стелі для цього невеличкий чотирьохкутннй отвір; звичайно, коли не топиться, отвір цей закривають дощечкою, що прикріплена до довгого патика. В таких хатах верхня частина стін та ціла стеля вкриті чорним шаром смолистої сажі; вони трапляються ще й тепер у згаданих місцевостях, але швидко зникають. Але наприкінні минулого століття їх було ще дуже багато, і вони доходили до Київщини, майже до самого Київа і навіть на південь од нього, а в Карпатах вони були загальним явищем. Причиною того, що ці хати все-таки тримались та що димові давали виходити з короткого димаря просто під стріху, було те, що багато селнн думають, шо дим, прокурюючи солому та дерево стріхи, охороняє її од гниття і надає їй більшої тривкости. Думку цю можна зустріти і в инших місцях по цілому світі, і вона настільки поширена, наприклад, на угорській Україні, що там хати без коминів затримуються якнайупертіше, дарма що поліція суворо вимагає ставити нові хати не ннакше як з коминами, що виводили б дим надвір над стріхою; нам, наприклад, у селі Золотареві (ötvosfaiva) не в одній хаті траплялось бачити фальшиві комини, що були зверху на стрісі, але не мали жадного сполучення з печами.

Тільки що ми згадували про кабицю, шо її ставлять серед сіней або внизу димаря. В найпримітивнішій формі являє собою Діру, що прокопана в якомусь природньому або нарочито зробленому уступі землі та яка сполучається з вертикальною дірою, прокопаною зверху таким способом, що, сходячись з першою дірою, вона утворює щось иа кшталт коліна (мал. 8).

В нижню діру кладуть отоп та запалюють його, а на верхню діру ставлять казанок з водою на кашу. Це польова кабиця, що її вміє зробити кожний хлопчик-пастух. Щодо тої кабиці, що про неї була мова вище, то вона являє собою невелннке глиняне спорудження, засноване на тому самому принципі, але вона має одну чи дві верхніх діри, иноді навіть невеличку плиту, а часом і невеличкий комин, теж із глини. Такі кабиці серед сіней тепер можна зустрінути тільки як найбільшу рідкість, але збоку під стіною, що пристає до хатньої печі, вони трапляються досить часто. У містечку Корці нам довелося бачити та змалювати таку кабнцю, зроблену під комином, чи димарем. А звичайно иа півдні України кабиці ставлять поза хатою, на дворі, та ними користуються як літніми кухнями, щоб позбавитись духоти та мух у хаті. Піч, що знаходиться у хаті, цебто вариста піч, в своїй найпростішій формі являє собою ту саму кабицю, але перенесену з сіней не на двір,— в чому в північних місцевостях немає й особливої потреби,— а вже до иншої частини житла. Цю простішу форму знаходимо в чорних хатах, де ця піч дуже нагадує