«Скажи, будь ласка, що тобі легше возити: чи віз, чи сани?»
А стара кобила покрутила головою, подумала та й каже:
— І ти погань, і ти погань! — Бувайте здорові, панове, піду, бо мене кум дожидає!
Та й пішов з двору.
СТАРШИНА
Раз обрали собі люди старшину. От і запишався новий старшина; зробився такий пановитий, що й підступити до нього страшно. Сидить якось новий старшина на рундуці і бачить, що хтось їде селом. Гукнув старшина на свою небожа:
— Біжи мерщій та спитайся, що воно за птиця така їде через моє село!
Кинувся хлопець миттю доганяти; біжить та гука на проїжджого, щоб підождав Став Підбіга хлопчик.
— Чого тобі треба? — пита проїжджий.
— Та наш новий пан старшина звелів спитати, що ви за птиця така тут їдете?
— Скажи своєму новому старшині, — озвавсь проїжджий. — що і ти дурень і старшина дурень!
Вернувся хлопець. Старшина питає:
— А що?
— Та то якийсь знайомий!
— Як!
— Так, так: і вас знає, і мене знає!
— Як же він знає?
— Та казав, що й ви дурень і я дурень.
НЕ ПОПАВ
Іде один подорожній чоловік через село та й питає стрічного:
— А скажіть-но, чоловіче добрий, як мені тут через річку перебратись?
А той йому:
— Я вам зовсім не добрий чоловік, а старшина здєшній.
СТАРШИНСЬКИЙ РОЗУМ
Селянин запитує старшину:
— Гей, пане начальнику, а як почуває себе наш писар?
Старшина:
— Та іду довідатися, бо одні кажуть що вмер, а другі що живе, але я ні одним, ні другим не вірю.
НЕ ВІРИТЬ
Стоять двоє хлоп'ят під хатою сільського старшини і один з них кричить:
— Дядьку Микито! Дядьку Микито!
— А що там таке? - поважно питає огрядний старшина, виходячи на Ганок.
— Та ось Грицько Степанишин не вірить, що у вас ніс червоний від горілки, то нехай подивиться.
НА СУДІ
Це було до революції. В одного селянина покрали вівці. Довідався він, хто злодій, та й подав у суд.
Почали судить, та злодії підкупили суд, і нічого селянину не присудили. От він подає знову у суд — знов не присудили, подає втретє...
Визвали його на суд і роблять допит. Направо від селянина сидить старший захисник, проти нього — суддя, а зліва — рябий прокурор.
- Расскажите, дед, как у вас украли овец? — питає суддя.
- Та як же, — говорить він, — отак справа (показує на захисника) стоїть старий млин, прямо (показує в бік, де сидить суддя) — кошара, а зліва (показує на прокурора) — прив'язаний старий рябий собака. От чую я вночі, а млин меле та й меле, меле та й меле, а толку немає; а баран у кошарі (показує в бік судді) «бе та й бе», а рябий собака (показує у бік прокурора) усе «гав та й гав», «гав та й гав», а вівці так і покрадено!
НІЧОГО ДОДАТИ
Суддя: — Що ви можете ще додати для свого виправдання?
Селянин: — Нічого, пане суддя, бо останнього карбованця віддав писарю.
ХТО КРАЩЕ ОПИСУЄ?
Заспорили колись двоє панів про те, який письменник краще пише.
— По-моєму, - каже один, — найкраще описує Толстой Він як опише кожну рослину, кожну травинку — як живу.
— Ні, — каже той.
— Ну, тоді найкраще описує Тургенєв!
— Ні, — заперечує знову той.
А збоку стояв селянин. Слухав він, слухав панську мову, а тоді і каже:
— А по-моєму, найкраще описує наш судовий пристав. Він як опише, так до останньої сорочки!
ВСІХ ОБДІЛИЛА
В одному селі жила вдова. Жила дуже бідно, города було небагато, тільки й стояла коло хати одним-однісінька груша, а на ній уродилось дуже багато груш, та ще груші оті, що по-селянському звуться дулі. Одного вечора парубки обікрали груші. Вдова узнала, чиї парубки, та й передала в суд. Ось визивають її на суд. Суддя зачитав її жалобу та й каже:
— Вашу жалобу закриваємо, бо за дулі суда немає.
А вона тоді із пальців зробила дулю, та й каже до суддів:
— Як нема за дулі суда, так нате вам, пане суддя, і вам, пани засідателі, — і кожному під пику піднесла, а тоді повернулась до дверей та й каже:
— Прощайте.
ВЛУЧНА ВІДПОВІДЬ
Адвокат: Що?! Ти просиш, щоб я взяв тебе за лакея? Та ти ж сидів у тюрмі за крадіжку!
Лакей: Воно то так, але ж ви мене на суді так вихваляли, що я подумав: мабуть, вам любо буде мати мене за лакея.