Найкращі вітання
Твій Фріц!
Тато також купить «Сімпліцісімуса», якщо Ти захочеш. Ця книжка коштує 10 марок. Напиши, що думаєш. Кайоль я надішлю. Лаузерт, Ведемаєр, Гауерштан та Ґьодеке вже тут. Передавай привіт Кьоппену та Кіусу! Вітаю з нагородою. Яроцкі все лається через австріяків. Загалом, усе як завжди.
Ф.
Напиши мені адресу Оппена!
Вчора зранку я бачив Лотті та маленьку Аґнесу, коли вони гралися в лицарів. Вони помітили мене та скорчили гримаси! Кумедно, правда?
Окопи, 30 червня 1918
Любий Фріце!
Твій останній лист втішив мене з багатьох причин. Це дуже добре, що Ти займаєшся бібліотекою та думаєш про її розширення. Разом з історією не забудь також про географію. Описи мандрівок належать до найцінніших видань; знання, які ми здобуваємо про світ завдяки ним же, можна порівняти з квіткою, яка розкриває пелюстку за пелюсткою.
Ще більше мене потішив Ваш план придбати у Рейбурзі землю та забудови, про це я хотів би почути детальну розповідь. Багато істини є в старому прислів’ї: земля переживе і війну, і пожежу.
Тут останнім часом було кілька неспокійних деньків. Двох офіцерів було поранено, загинув фенріх Геде, якого Ти мав знати з Дьоберітца. Наразі в моїй роті залишився один штандарт-юнкер.
Твій Ернст
Місто Рейбург
Підприємство «Вільгельмсглюк», Ганновер, 2 липня 1918
Телефонне відділення м. Рейбург № 3
Любий Ернсте!
Кайоль? Кейоль? Аптекар нічого про це не знав. Але ж це точно має бути тільки в аптеці! Тато теж поламав голову над цим. Так що, як бачиш, я не зможу це дістати. Якщо можеш, опиши це точніше.
Загинув фенріх Геде — про це я дізнався сьогодні ввечері у їдальні. Бідний шибайголова, він був нагороджений тільки за три чи чотири дні до цього. — Два, точніше майже три дні я хворів на іспанський грип, який зараз дуже поширений у Німеччині. Сама хвороба зовсім не страшна, але в неї є ще ускладнення. Це доводить тільки те, що бувають хвороби, проти яких не допомагають ні гігієна, ні лікування. Якби замість якогось там грипу це була би чума, о небо, тоді вже завтра війна б закінчилася. Втім, все одно це було неприємно. Ввечері в неділю я збирався поїхати додому. Одночасно в мене був головний біль, озноб, висока температура, трем у ногах, спазми, кашель, хрипота і т. д. Тому будь-які бажання зникли. Хоча й зберігаєш ясний розум, але все одно стаєш дуже слабким. Так що бажаю Тобі не заразитися цією гидотою.
Найкращі вітання!
Твій Фріц!
[на зворотному боці:] Лотті передає Тобі привіт! Адреса Оппена?
Окопи, 10 липня 1918
Любий Фріце!
Сподіваюся, Ти піклуєшся про себе. У нас також поширюється це середньовічне лихо, іспанська хвороба та її привиди, які породжують метушню у впорядкованому бутті війська. Я загартовуюся тривалими сонячними ваннами та вже так дозасмагався, що мене не зможуть розпізнати з жодного літака. Щоночі працює важка англійська батарея. Здебільшого я такий втомлений, що її залпи заважають мені тільки під час сну. Моє укриття, де я живу після Оші, має ще шар землі над дахом. Я живу в ньому сам-один, ночую на вузькій лавці, яка дещо вкрита сухою травою. Час від часу щось вибухає так близько, що земля починає дрижати, а стіни — хитатися. Тоді я прокидаюся та відчуваю тісняву з присмаком затишку, як раніше в ліжку під час грози. До речі, це було би справді нерозумно, не спати далі, адже, поки чуєш такі розриви, це означає, що вони не загрожують тобі особисто. Часто страх ховається в ілюзіях.
Вчора ввечері, в сутінках, ми зі Шпренґером здійснили маленьку прогулянку над бліндажем, який був безцеремонно зруйнований гранатою, що розірвалася за десять кроків від нашої траншеї. Позавчора я намагався розгвинтити англійську гранату, яку знайшов захованою на складі боєприпасів — успішно, запал гранати детонував і відірвав мені фалангу вказівного пальця на лівій руці. Це вже друга фаланга, яку я втратив на цій війні.
Лейтенант Кастен, якого Ти, мабуть, знаєш, отримав у Переліску 125 уламок від ручної гранати та загинув, ймовірно, від зараження крові. Капітан фон Ледебур два тижні тому, зовсім поруч із моїм укриттям, був поранений у ногу. Ми живемо тут немов на пательні, яка кожні два чи три дні википає, але в кожному разі тут набагато цікавіше, ніж під час позиційних боїв біля Монші, коли час тягнувся, як у пісочному годиннику. До того ж, позиції спустошує грип, так що іноді, особливо на світанку, вони мають майже святковий вигляд, як наче їх захищає одна лиш сила духу.