«Люди все своє життя вивчають ці таємниці, але й досі не можуть добратися до могутньої сили, яка здогадно там захована. — Ленґдонові вмить пригадалася Дюрерова «Меланхолія 1» — образ розгубленого і засмученого адепта, оточеного приладдям як свідченням його марних спроб розкрити таємничі загадки алхімії. — Якщо таємниці нарешті розгадають, то невже вони будуть всі в одному місці?!»
Ленґдон завжди був переконаний, що будь-яка відповідь розкидана по всьому світу в тисячах томів... закодована у творах Піфагора, Гермеса, Геракліта, Парацельса та сотень інших вчених. Відповідь шукали у запилених і забутих фоліантах з алхімії, містицизму, магії та філософії. Відповідь крилася у древніх бібліотеках Александрії, у шумерських глиняних табличках, у єгипетських ієрогліфах.
— Вибач, Пітере, — тихо сказав Ленґдон і похитав головою. — Осягнення значення древніх таємниць — це процес на все життя. Я просто уявити не можу, що ключ до їхньої розгадки може критися в єдиному слові.
Пітер поклав руку професорові на плече.
— Роберте, Втрачене Слово — це не слово. — Він загадково посміхнувся. — Ми називаємо його «словом» лише тому, що так називали його древні... на самому початку.
РОЗДІЛ 130
А на початку було Слово.
Настоятель Геловей стояв навколішки у великому середхресті Національного собору і молився за Америку. Він молився, щоб його люба країна невдовзі прийшла до розуміння істинної сили Слова — збереженої впродовж сторіч рукописної збірки мудрих висловлювань древніх мислителів, духовних істин, яких навчали ці великі мудреці.
Історія благословила людство мудрими вчителями, людьми проникливими і просвіченими, чиє розуміння таємниць духу та розуму виходило далеко за межі розуміння пересічної людини. Безцінні висловлювання цих адептів — Будди, Ісуса, Магомета, Зороастра та багатьох інших — передавалися крізь сторіччя історії через найдревніші та найцінніші носії — книги.
Кожна культура на землі має свої священні книги — своє власне Слово — дуже різні і водночас однакові. Для християн цим Словом є Біблія, для мусульман — Коран, для юдеїв — Тора, для індуїстів — Веди і так далі, і так далі.
Слово освітить шлях.
Таким Словом для масонських батьків-засновників Америки була Біблія. Однак за всю історію людства мало хто спромігся збагнути її істинну суть.
Цієї ночі Геловей, ставши навколішки, сам, посеред величезного собору, поклав руки на Слово — потертий примірник своєї масонської Біблії. Ця священна книга, як і решта масонських біблій, містила Старий Заповіт, Новий Заповіт, а також дорогоцінні скарби у вигляді масонських філософських творів.
Хоча очі Геловея вже давно не могли читати, він знав передмову напам’ять. Її славетні рядки читали й читатимуть мільйони його братів багатьма мовами в усьому світі.
Ось про що йшлося в передмові.
Час — це ріка... Книги — човни. Багато їх відпливають за течією, але розбиваються, тонуть та невідворотно губляться на її піщаних мілинах. І лише нечисленні, вкрай нечисленні витримують випробування часом і залишаються жити на радість прийдешнім тисячоліттям.
«Це не просто так, що ці книги вціліли, а інші зникли». Як проповіднику віри, настоятелю Геловею завжди видавався дивовижним той факт, що древні духовні тексти — найбільш читані твори у світі — були, фактично, найменш зрозумілими.
«У цих сторінках криється чудесний секрет».
Невдовзі настане світанок, і людство нарешті усвідомить просту перетворювальну істину древніх учень... і здійснить гігантський крок уперед у розумінні власної чудесної природи.
РОЗДІЛ 131
Гвинтові сходи, що спускаються крізь хребет монумента Вашинґтона, налічують 896 сходинок, що звиваються навколо ліфтової шахти. Ленґдон та Соломон пробиралися вниз, і професор й досі намагався вмістити у своїй свідомості той дивовижний факт, про який розповів йому Пітер кілька хвилин тому.
— Роберте, в порожнистий наріжний камінь цього монумента наші батьки-засновники поклали примірник Біблії, який чекає свого часу в темряві біля підніжжя цих сходів.
Коли вони спускалися, Пітер несподівано зупинився на майданчику і спрямував промінь ліхтаря на великий кам’яний медальйон, вмурований у стіну.