Читать онлайн "Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів" автора Фулей Тетяна Іванівна - RuLit - Страница 1

 
...
 
     


1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 « »

Выбрать главу
Загрузка...

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Національної школи суддів України (протокол № 2 від 11.06.2015 року)

Рецензенти:

Городовенко Віктор Валентинович, д.ю.н., заслужений юрист України, голова Апеляційного суду Запорізької області, голова Координаційного суддівського центру

Фазикош Ганна Василівна, к.ю.н., суддя Апеляційного суду Закарпатської області

Автор:

Фулей Тетяна Іванівна, к.ю.н., начальник відділу науково-методичного забезпечення підготовки суддівського корпусу Національної школи суддів України

Це видання здійснене за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні та за фінансової підтримки Уряду Канади

Правові підстави застосування Конвенції та рішень ЄСПЛ при здійсненні правосуддя

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.

Доречно нагадати основні дати прийняття Конвенції та Протоколів до неї.

04.11.1950 — Підписання Конвенції.

Прийняття протоколів до Конвенції:

20.03.1952 — Перший протокол.

16.09.1963 — Протокол № 4.

28.04.1983 — Протокол № 6.

22.11.1984 — Протокол № 7.

06.11.1990 — Протокол № 9.

25.03.1992 — Протокол № 10.

11.05.1994 — Протокол № 11.

04.11.2000 — Протокол № 12.

03.05.2002 — Протокол № 13.

14.05.2004 — Протокол № 14.

27.05.2009 — Протокол № 14-bis.

24.06.2013 — Протокол № 15.

02.10.2013 — Протокол № 16.

Історія ратифікації та набрання чинності Конвенцією та протоколами до неї для України також пройшла кілька етапів, а саме:

17.07.1997 — ратифікація Конвенції, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 на підставі Закону України № 475/97-ВР.

11.09.1997 — набрання чинності для України Конвенції, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11.

03.05.2002 — Протокол № 13 ратифіковано на підставі Закону України № 318-ІV від 28.11.2002.

13.05.2004 — Протокол № 14 ратифіковано на підставі Закону України № 3435-ІV від 09.02.2006.

09.02.2006 — змінено назву Конвенції (в українському перекладі) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» № 3436-ІV.

23.03.2006 — прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV.

01.06.2010 — набрання чинності для України Протоколу № 14.

Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, держава передусім зобов'язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції та цих протоколах. У пункті 1 частини першої Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р., на підставі якого відбулася ратифікація Конвенції та окремих протоколів до неї, зазначено, що:

«Україна повністю визнає на своїй території[...] щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».

Таке законодавче визнання обов'язкової юрисдикції ЄСПЛ в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, зумовлює вивчення практики ЄСПЛ та застосування національного законодавства з урахуванням позиції ЄСПЛ, оскільки саме в рішеннях ЄСПЛ розкривається зміст більшості положень Конвенції.

Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (з подальшими змінами) передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. При цьому варто зауважити, що йдеться саме про «практику Суду» у значенні, розкритому у статті 1 цього Закону, тобто практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини, а не лише про рішення щодо України. Важливо пам'ятати, що у Законі України № 3477-ІV немає положень, які б забороняли застосовувати рішення чи ухвали ЄСПЛ, постановлені щодо інших країн. Тому використання у цьому посібнику рішень щодо України зумовлене винятково міркуваннями доступності та зручності користування саме такими рішеннями для читачів, які, у випадку необхідності звернення до повного тексту (а не лише витягів) цитованих рішень, можуть відчувати певні труднощі, через недостатнє володіння офіційними мовами Ради Європи.

     

 

2011 - 2018