Читать онлайн "100 чарівних казок світу" автора Фрезер Афанасий - RuLit - Страница 1

 
...
 
     


1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 « »

Выбрать главу
Загрузка...

Сборник

100 чарівних казок світу

Ганс Кристіан Андерсен

Кресало

Один солдат ішов додому з війни. Зустрілася йому стара відьма.

 – Здрастуй, солдате! – сказала вона йому. – Ти одержиш досхочу грошей, лише зроби мені послугу. Бачиш старе дерево? Я обв’яжу тебе мотузкою, а ти залізь у дупло! Коли дістанешся самого низу, побачиш підземний коридор; там зовсім світло, бо горять сотні смолоскипів. Ти побачиш троє дверей; ключі стирчать іззовні. Увійди до першої кімнати, і побачиш велику скриню, а на ній собаку: очі у нього завбільшки як чашки! Та ти не бійся, а розстели на підлозі мій синій картатий фартух, підійди і схопи собаку, посадови його на фартух, відчини скриню й бери з неї мідяків скільки душа забажає. А як захочеш срібла, йди до іншої кімнати; там сидить собака, у якого очі завбільшки як млинові колеса! Та ти не бійся, а посадови і його на мій фартух – і набирай грошей доволі! А якщо вже захочеш золота, піди до третьої кімнати. Там на скрині сидить собака, а очі в нього – як круглі вежі. Та ти не бійся, а посадови його на мій фартух і бери золота, скільки зможеш забрати! Як, солдате, згоден?

– А що ти хочеш за це, стара відьмо? – спитав солдат.

– Старе кресало! – відповіла відьма.

– Ну гаразд, згоден!

– От і добре! Бери ж фартух! – сказала відьма.

Солдат виліз на дерево, спустився в дупло та опинився в підземному коридорі, де горіла сотня смолоскипів.

Він відчинив перші двері й побачив собаку з очима як чашки.

– Ото так песик! – вигукнув солдат, але не злякався, а, як і казала відьма, посадовив собаку на фартух і набрав повні кишені мідяків, натоптав ними ранець, знову посадовив на скриню пса та пішов до іншої кімнати.

Там сидів собака, очі в якого були завбільшки як млинові колеса.

– Ой як вирячився! – сказав солдат.

Він посадовив собаку на фартух, відчинив скриню – і напхав повні кишені й ранець срібла, щоправда, довелося викинути всі мідяки, ну та нехай! Тоді солдат посадовив собаку назад і пішов до третьої кімнати.

– Такого собаки я ще не бачив! – мовив солдат, і справді, адже очі той мав – ніби дві величезні круглі вежі.

Але й цього собаки солдат не злякався, а посадовив його на фартух і відчинив скриню. Скільки ж тут було золота! Солдат, не довго думавши, викинув усе срібло й напхав свої кишені, ранець, шапку та чоботи золотом. Він посадовив собаку на скриню й пішов шукати кресало. Узяв його і загукав:

– Тягни мене, відьмо!

Відьма витягла його, і він опинився на дорозі.

– Скажи, навіщо тобі кресало? – спитав солдат.

– А тобі що до того?! – відказала відьма. – Ти ж отримав гроші! Давай кресало!

– Негайно кажи, навіщо тобі воно, або відрубаю тобі голову! – закричав солдат.

– Не скажу! – закричала й відьма.

Солдат і відрубав їй голову. Потім зав’язав золото у фартух, запхнув кресало в кишеню й пішов до міста.

Солдат зупинився в найдорожчому заїзді, у найбільшій кімнаті, і зажадав усіх найкращих і найсмачніших страв. Наступного дня він купив собі нові чоботи й пишну одежу.

У заїзді йому розповіли про все, що лиш було в місті, про всі дивовижі, про короля та його прекрасну дочку.

– Вона мешкає у величезному мідному замку, за високими стінами з вежами, – казали люди. – Королю напророчили, що принцеса вийде заміж за простого солдата, а він не хоче, щоб це сталося!

Солдат жив весело й нажив дуже багато друзів, а ще він чимало допомагав бідним. Та він тільки витрачав і витрачав гроші, й настав день, коли в нього лишилися всього дві золоті монети. Довелося йому перебратися до бідної квартирки, чоботи стоптались, одежа зносилася…

Якось увечері, коли зовсім стемніло, а навіть свічку запалити не можна було, бо й свічки тієї він не мав, солдат згадав про кресало. Щойно він ударив по кременю, щоб викресати іскру, – бачить: сидить перед ним собака з підземелля, з очима завбільшки як чашки.

– Чогось бажаєте, господарю? – спитав собака.

– Он як! – сказав солдат. – Виходить, за допомогою кресала я можу отримати будь-що! Принеси мені грошей!

Собака миттю зник, а ще за мить повернувся, і в зубах у нього був великий гаманець, наповнений мідними монетами!

Солдат ударив по кременю двічі – й перед ним з’явився пес із очима завбільшки з млинові колеса і приніс йому великий гаманець, набитий сріблом! Солдат ударив по кременю тричі – з’явився пес, у якого очі наче дві круглі вежі, і приніс гаманець із золотими монетами.

Солдат зрадів такій удачі. Він знов оселився в дорогих кімнатах і купив собі новий одяг та чоботи.

     

 

2011 - 2018