* * *
воронки
гильзы
разорванный жгут
но птицы поют
и тут
* * *
снова чищу свой автомат
руки пахнут вэдэшкой и маслом
вижу ты написала в приват
и к планшету вмиг
тянутся пальцы
они черные
в гари и в саже
так черны эти дни
без тебя
но мгновенно они светлеют
с каждым словом твоим
для меня
* * *
мені б хотілось
під блискучими снігами
сховати шрами
на землі і на душі
мені б хотілося
весняними дощами
геть змити бруд війни
і вільним йти
мені б хотілось
разом з літнім різноквіттям
травою прорости
і розквісти
мені б хотілося
осіннім листям
опасти
та забутись назавжди
лиш марно це
усе в собі нести
* * *
обгортаю себе твоїм запахом
обгортаюсь ним наче коконом
ліжко ще зночі вологе
кохання покотом
тримає в свіжих
м’яких та духмяних
спогадах
і треба вже йти
треба знайти свій дах
в камуфляж загорнути свій прах
та їхати знов
туди
де палає муляж війни
де слова до болю глухі
де лиш я
без ми
* * *
вдихаю запах волосся сина
торкаюсь щок його
своїми скронями
що може бути рідніше рідного
що може бути глибше
близького
скоро скоро ти підростеш
занадто швидко
як на мене
і татів дотик стане якимсь
тобі небажаним
зайвим геть
сороміцьким
а поки
горнись-но до мене синку
дозволь тебе обійняти
ще раз
хотів би бути тобі більш близьким
але війна знов прийшла по мене
* * *
ты просто свет
рожденный светом
из плоти света
духом свет
терпи
мой друг
уже светает
терпи
мой свет
идет рассвет
* * *
лютневий дощ
періщить по армійському намету
за рік було їх стільки наді мною
дощів й снігів
наметів і дахів
дірявих стель
птахів
дерев
кущів
снарядів
куль та мін
а ще було багато неба
зіркового
у хмарах та кометах
було багато всього наді мною
в середині ще більше відбулось
щось тихо відгулось
і маю ось себе
такого який є
де я живу
ніде
кудись іду
та нє
щось прагну
мабуть змін
хоча хто зна яких
але найбільше прагну тиші
гарячої води
й тебе
між рук своїх
в них тепло як ніде
весна
ти де
* * *
ми кляті цифри
лиш номери на папері
сердець не відкриються двері
коли штампами зичними
звичними
з екрана ледь скажуть про нас
двоє двохсотих
вісім трьохсотих
донбас
ні імен
ні віку
ні чим жили довіку
були й відгули
бачу
бачу
втомився ти вщерть від війни
не вмирають герої
під ніс бубони
та швидше
на інший канал перемкни
ми кляті цифри
лиш номери
хто ми тобі
далебі
* * *
тремтить земля
палає небо