— Відповідь: і так, і ні.
— Те саме було з Цубасою?
— Те саме.
— Але ж матка Цубаси була реально порваною.
Чоловік хитнув головою.
— Ви бачили тільки ідею в людській подобі, а не реальну людину.
Аомаме не встигала за швидким потоком розмови. Зробила паузу й віддихалася. Потім продовжила:
— Ви хочете сказати, що ідея втекла, прибравши людську подобу?
— Якщо казати коротко.
— Отже, я не бачила реальної Цубаси?
— Тому її забрали назад.
— Забрали назад? — спитала Аомаме.
— Забрали назад і лікували. Вона дістала потрібне лікування.
— Я не вірю вашим словам, — коротко сказала Аомаме.
— Не можу вам за це дорікати, — спокійно відповів чоловік.
На якийсь час Аомаме втратила мову. А тоді запитала:
— Ви стали представником карликів завдяки тому, що багатозначно зґвалтували власну дочку як ідею в людській подобі. Однак одночасно з тим, як ви стали їхнім представником, реагуючи на це, ваша дочка покинула вас і, так би мовити, стала вашим супротивником. Ви це стверджуєте?
— Саме це. Тому вона залишила свою дооту, — сказав чоловік. — Але побоююсь, що навіть після таких слів ви не зрозумієте, про що йдеться.
— Доота? — перепитала Аомаме.
— Це — щось схоже на живу тінь. Однак до цього причетний ще один чоловік. Колишній мій друг. Чоловік, вартий довіри. Я передав дочку йому. А не так давно до цієї справи долучився добре вам відомий Тенґо-кун. Він і моя дочка випадково зійшлися разом й утворили команду.
Здавалось, ніби раптом час зупинився. Аомаме не знаходила потрібних слів. Заціпенівши, вона очікувала, коли час знову рушить.
А чоловік провадив далі:
— Вони обоє мали якості, що доповнювали одна одну. Те, чого не вистачало Тенґо-куну, мала Еріко, а те, чого бракувало їй, мав він. Вони доповнювали одне одного й, об'єднавши сили, виконували одну роботу. І її наслідки мали велике значення в контексті утвердження антикарликових сил.
— Вони утворили команду?
— Вони не мають ні любовних, ні статевих стосунків. Тому не варто переживати. Якщо, звісно, ви таке підозрюєте. Еріко ні в кого не закохувалася. Це не входило в її наміри.
— І які наслідки їхньої спільної роботи? Якщо говорити конкретно.
— Щоб це пояснити, треба вдатися до ще однієї аналогії. Вони, так би мовити, запустили в хід щось схоже на антитіла проти вірусу. Якщо вважати дії карликів вірусом, то вони створили й розповсюдили антитіла проти нього. Звичайно, такий погляд односторонній, і якщо подивитися на це очима карликів, то, напевне, Тенґо й Еріко — переносники вірусу. Все на світі має свою протилежність.
— Це реакція, про яку ви згадували?
— Саме так. Людина, яку ви любите, й моя дочка, об'єднавши сили, взялися до такої роботи. Словом, у цьому світі вони буквально йдуть одне вслід за одним.
— Але ж ви сказали, що це не випадково. Тобто що я прийшла в цей світ з чиєїсь волі. Це правда?
— Правда. Ви прийшли сюди, в цей світ з 1Q84 роком, з чиєїсь волі й з певною метою. І те, що ви й Тенґо-кун зійшлися, незалежно від своїх ролей, — зовсім не випадковість.
— З чиєї волі й з якою метою?
— Пояснювати це — не мій обов'язок, — відповів чоловік. — Вибачте.
— Чому ви не можете пояснити?
— Це не означає, що не можу пояснити. Та якби я пояснив, то моє пояснення втратило б свій зміст.
— Ну, тоді я поставлю вам інше запитання, — сказала Аомаме. — Чому це саме на мене впав вибір?
— Очевидно, ви ще не знаєте чому.
Аомаме кілька разів рішуче похитала головою.
— Чому — не знаю. Зовсім.
— Усе дуже просто. Бо між вами й Тенґо-куном сильне взаємне притягання.
Аомаме надовго замовкла. Відчула, як на чолі виступив рясний піт. Мала таке відчуття, ніби її повністю вкрила тонка невидима плівка.
— Притягання, — повторила вона.
— Взаємне і дуже сильне.
Почуття, схоже на гнів, безпричинно піднялося в її душі. Вона навіть передчувала, що її от-от занудить.
— Я не можу в це повірити. Він, напевне, мене не пам'ятає.
— Е ні, Тенґо-кун добре пам'ятає, що ви існуєте в цьому світі, й шукає вас. І досі не любив іншої жінки, крім вас.
Аомаме на хвилину втратила мову. А в той час з короткими перервами торохтів грім. Здається, нарешті й дощ линув. Великі дощові краплі заперіщили об віконні шибки готелю. Однак їхній стукіт майже не доходив до вух Аомаме.
— Ваше право — вірити чи не вірити, — сказав чоловік. — Але краще повірити. Бо це — беззаперечна правда.