— Ваш батько доручив мені скласти заповіт. Щоправда, за цією гучною назвою нема нічого особливого. Це зовсім не заповіт, про який ідеться в детективних романах, — сказав адвокат і відкашлявся. — Загалом він схожий на просту записку. Я вам зараз коротко його опишу. В заповіті насамперед визначається план проведення похорону. Здається, його зміст вам нещодавно пояснив представник фірми ритуальних послуг, чи не так?
— Пояснив. Скромний похорон.
— Гаразд, — сказав адвокат. — Саме цього хотів ваш батько. Усе зробити якомога скромніше. Похоронні витрати покрито за рахунок його заощаджень, а лікування оплачувалося з грошового забезпечення, одноразово переданого під час його влаштування до цієї оздоровниці. Отже, ви, Тенґо-сан, не матимете фінансового тягаря.
— Ви хочете сказати, що ні перед ким нічого не заборговано?
— Саме так. Усе заздалегідь сплачено. Крім того, на батьковому рахунку у поштовому відділенні Тікури залишилися гроші, які належать вам як спадкоємцеві. Доведеться тільки переоформити цей рахунок на себе. Для цього вам треба мати документ про вилучення батька з книги породинної реєстрації, власну виписку з неї та посвідчення про правильність особистої печатки. З такими документами в руках звернетеся безпосередньо до згаданого поштового відділення і власноручно підпишете потрібні документи. Ця процедура забере певний час. Бо, як ви самі знаєте, в японських банках та поштових відділеннях ставляться прискіпливо до форми документів.
Адвокат вийняв з кишені піджака хусточку й витер піт з чола.
— Оце все, що я маю передати вам про успадкування майна. Бо, крім заощаджень, ваш батько нічого іншого не залишив — ні страхування життя, ні цінних паперів, ні нерухомості, ні коштовностей, ні антикварних речей. Вам усе зрозуміло з мого короткого пояснення?
Тенґо мовчки кивнув. Усе зроблено в батьковому дусі. Однак перспектива успадкування батькової ощадної книжки Тенґо пригнітила. Йому здалося, ніби на нього накинули кілька важких мокрих вовняних ковдр. Якби була змога, він не хотів її брати. Але сказати це опасистому, з густим волоссям, приязному адвокатові не наважився.
— Крім того, я зберігав від батька один конверт. Я взяв його із собою і хотів би вам зараз передати.
Цей розбухлий, великого формату, коричнюватий конверт був міцно заклеєний липкою стрічкою. Огрядний адвокат добув його з портфеля і поклав на стіл.
— Я зберігаю його відтоді, як переговорив з Каваною-саном невдовзі після його прибуття до цієї оздоровниці. В той час він був ще при повній свідомості. Звичайно, іноді його здоров'я розладнувалось, але загалом жив без ускладнень. І тоді він сказав, що в разі смерті хотів би передати цей конверт законному спадкоємцеві.
— Законному спадкоємцеві? — трохи здивовано перепитав Тенґо.
— Так, законному спадкоємцеві. Конкретного імені ваш батько не назвав. Але ж, крім вас, іншого конкретного спадкоємця немає.
— Наскільки мені відомо, так воно і є.
— У такому разі я передаю його вам, — сказав адвокат, вказуючи на конверт. — Можете поставити свій підпис на розписці?
Тенґо підписав документ. Коричнюватий діловий конверт, що лежав на столі, здавався безособовим, чужим. На ньому, з обох боків, не було жодного напису.
— Я хотів би запитати у вас одну річ, — звернувся Тенґо до адвоката. — Чи батько тоді хоч раз вимовив моє ім'я? Чи, може, називав сином?
Роздумуючи над цим запитанням, адвокат знову добув з кишені хусточку й витер піт з чола. А тоді хитнув головою.
— Ні, Кавана-сан незмінно вживав тільки слова «законний спадкоємець». По-іншому ні разу не висловлювався. Я це запам'ятав, бо це мене трохи здивувало.
Тенґо мовчав.
— Але ж сам Кавана-сан добре знав, що законний спадкоємець — це ви, Тенґо-сан. Лише в переговорах зі мною не згадував вашого імені. Вас щось непокоїть? — сказав адвокат, ніби виступаючи в ролі посередника.
— Та ні, — заперечив Тенґо. — Батько завжди був трохи дивакуватим.
Начебто заспокоївшись, адвокат усміхнувся і злегка кивнув. А тоді передав Тенґо виписку із книги породинної реєстрації.
— Щоб уникнути юридичних помилок у випадку такого батькового захворювання, я насмілився перевірити його книгу породинної реєстрації. За її даними, ви, Тенґо-сан, — єдиний син Кавани-сана. Ваша мати через півтора року після вашого народження померла. Батько вдруге не одружився, а сам-один зумів вас виростити. Його батьків, братів і сестер уже нема на світі. Тож ви справді єдиний його законний спадкоємець.