— Вона десь має батьків?
Стара пані нахмурилась і легенько постукала нігтями по столу.
— Відомо, що десь має. Але це вони дозволили скоїти з нею такий огидний вчинок. Коротко кажучи, дівчина втекла від них.
— Тобто батьки дозволили, щоб хтось ґвалтував їхню дочку? Ви це хочете сказати?
— І не тільки дозволили. А навіть заохочували.
— Як це так?… — здивувалася Аомаме. Більше слів не знайшла.
Господиня захитала головою.
— Це жахлива історія. Із непростими обставинами. Несхожими на звичайне домашнє насильство. Знайомий лікар сказав, що треба повідомити поліції. Але я попросила не робити цього. Він ставився до мене добре, а тому я змогла якось його вмовити.
— То чому ж ви не повідомили поліції? — спитала Аомаме.
— Над цією дівчиною вчинено наругу, що явно суперечить людській моралі й заслуговує суспільного осуду. Це підлий злочин, що, природно, мав би бути суворо покараний, — уважно добираючи слова, сказала стара пані. — Та якби навіть я зараз звернулася до поліції, то які, власне, заходи вони могли б ужити? Як бачите, дівчина майже не говорить. Не могла б нормально пояснити, що з нею сталося. А якби й змогла, то нема способу довести, що це правда. Якщо передати дівчину в руки поліції, то, можливо, її відішлють назад до батьків. Бо їй нікуди їхати, а батьки, що не кажіть, мають на неї право. Якби вона повернулася до них, то, боюсь, повторилося б те саме. А цього не можна допустити.
Аомаме кивнула.
— Я сама її виховаю, — впевнено сказала господиня. — І нікому не віддам. Не збираюся передавати навіть батькам, якщо приїдуть сюди. Десь заховаю.
Якийсь час Аомаме переводила погляд то на господиню, то на дівчину.
— То можна встановити, який чоловік учинив над нею сексуальне насильство? Він один?
— Можна. Один.
— Але на нього не можна подати в суд?
— Він дуже впливова людина, — відповіла стара пані. — Має надзвичайно сильний безпосередній вплив на її батьків. Вони були й залишаються досі під ним — роблять те, що він наказує. Безхарактерні й нерозсудливі люди. Усе, що він каже, здається їм абсолютно правильним. А тому якщо їм скажуть, що треба віддати йому дочку, вони не спроможні опиратися. Всі його слова приймають на віру й слухаються. Навіть не знаючи, що з нею там роблять.
Аомаме не відразу зрозуміла, що сказала господиня. Якийсь час напружувала мозок, щоб зібратися з думками.
— Це якась особлива організація?
— Так. Особлива організація обмежених, із хворою психікою людей.
— Своєрідна секта? — запитала Аомаме.
Стара пані кивнула.
— Так. Надзвичайно шкідлива й небезпечна секта.
«Звісно, це не що інше, як секта. Люди, які роблять те, що їм наказують. Безхарактерні й нерозсудливі. Не було б нічого дивного, якби таке саме сталося і зі мною», — прикусивши губу, подумала Аомаме.
Звичайно, всередині «Братства свідків» не доходило до ґвалтування. Принаймні вона не відчувала такої загрози. Її оточували спокійні й щирі «брати й сестри», які серйозно ставилися до своєї віри, поважали її вчення, іноді жертвуючи навіть життям. Але ж не завжди правильні спонуки приводять до правильних наслідків. І ґвалтування не обмежується лише тілом. Насильство не завжди має видиму форму, а з його ран не завжди тече кров.
Цубаса викликала в пам'яті Аомаме образ її самої в такому віці. «Я з власної волі зуміла якось звідти втекти, — згадала вона. — А от ця дівчина, зазнавши такої глибокої травми, навряд чи зможе вернутися назад у свій первісний, природний стан». Від такої думки у грудях Аомаме різко защеміло. У дівчини вона виявила те, що, можливо, сталося з нею самою.
— Аомаме-сан, — ніби відкриваючи таємницю, сказала господиня. — Вибачте, що я, знаючи, як це негарно, розслідувала ваше походження.
Почувши ці слова, Аомаме похопилась і глянула на неї.
— Відразу після того, як ми вперше тут поговорили. Була б рада, якби не образилися за це на мене.
— Та ні, я не ображаюся, — відповіла Аомаме. — У нашому становищі таке розслідування цілком природне. Бо ми робимо незвичайну справу.
— Правду кажете. Проходимо надзвичайно делікатною, тонкою лінією. Тож маємо довіряти одна одній. Але ж із жодним партнером цього не можна досягти, якщо нічого про нього не знаєш. Ось чому я розслідувала все, що вас стосується Від сучасного до минулого. Звісно, майже все. Бо дізнатися все про людину нікому не дано. Можливо, й Богові.
— І дияволу, — додала Аомаме.
— І дияволу, — повторила стара пані. І злегка всміхнулася — Я дізналася, що ви самі в дитинстві зазнали душевних ран, пов'язаних із сектою. Ваші батьки були й залишаються досі палкими членами «Братства свідків». І не простили вам того, що ви зреклися їхньої віри. Через це ви й зараз страждаєте.