— Та вона й так добре продається, — збайдужіло сказав Комацу. — Більшої реклами вже не треба. Гучний скандал — це лише зайвий клопіт. Нам саме пора думати про спокійне приземлення.
— Приземлення? — перепитав Тенґо.
Комацу видав у слухавку якийсь звук — здавалось, проковтнув щось фантастичне. Потім ще раз злегка відкашлявся.
— Про це ще іншим разом поговоримо докладно за обідом. Коли теперішня халепа розсмокчеться. На добраніч, Тенґо-кун! Міцно поспи.
На цих словах Комацу поклав слухавку, але Тенґо, наче проклятий, не міг заснути. Відчував, що хоче спати, але не міг.
«Міцно поспи… Що це означає?» — подумав Тенґо. І, сівши за кухонний стіл, вирішив попрацювати. Але робота не клеїлася. Він добув із буфета пляшку віскі, налив у склянку й потроху пив.
Можливо, як було задумано, Фукаері зіграла роль живої приманки й секта «Сакіґакі» викрала її. Таку можливість Тенґо не виключав. Вони стежили за її квартирою в Сінано й, коли вона з'явилася, кілька чоловіків силоміць запхали її в автомашину й повезли із собою. Якщо вони діяли спритно й правильно вибрали момент, то таку операцію вдало упорали. Мабуть, вона щось передчувала, коли сказала, що «краще туди не їхати».
«І карлики, й повітряна личинка справді існують», — казала Фукаері. Вона познайомилася з карликами, коли через неуважність довела сліпу козу до смерті, а тому була покарана. Разом з ними вона щоночі виготовляла повітряну личинку. Внаслідок цього з нею сталося щось таке, що має для неї велике значення. Цю подію вона відобразила у формі оповідання. А Тенґо вдосконалив його. Інакше кажучи, перетворив його у товар. І цей товар (за словами Комацу) відразу став продаватися, немов щойно спечені пиріжки. Можливо, це завдало «Сакіґакі» відчутного удару. Мабуть, оповідання про карликів і повітряну личинку містило важливу таємницю, яку не можна було розкривати нікому сторонньому. А тому, щоб припинити подальший витік інформації, вони викрали Фукаері й заткнули їй рота. Навіть якби її зникнення і викликало підозру в громадськості, все одно вони могли ризикнути й застосувати силу.
Звісно, це тільки гіпотеза, яка не має явних підстав і доказів. Навіть якщо голосно заявити: «Карлики й повітряна личинка існують!» — ніхто з людей не зверне на це уваги. Зрештою, сам Тенґо не знав, який конкретний зміст мають слова «вони існують».
А може, Фукаері просто втомилася від галасу навколо свого бестселера й десь сама сховалася? Звісно, така можливість не виключена. Адже її поведінку майже неможливо передбачити. Та якщо так і сталося, то вона мала б залишити якесь повідомлення, щоб не тривожити ні Ебісуно-сенсея, ні його дочку Адзамі. Бо не було причини цього не робити.
Водночас Тенґо добре уявляв собі, що вона могла опинитися в небезпеці, якщо справді її викрала секта. Можливо, звістка про неї пропала так само, як колись, в один момент, про її батьків. Навіть якщо зв'язок між Фукаері та «Сакіґакі» з'ясується (а це, мабуть, не забере багато часу) і ЗМІ дадуть хід сенсації, але поліція на це не зреагує — мовляв, «речових доказів викрадення немає», — то все закінчиться нічим. Фукаері залишиться під домашнім арештом на території секти, оточеної високою огорожею. А може, з нею станеться щось страшніше. Невже Ебісуно-сенсей включив у свій план такий найгірший сценарій?
Наступного ранку Тенґо набрав переданий йому колись телефонний номер і подзвонив Ебісуно-сенсею додому. Однак зв'язку з ним не було. Записане на телефонній станції повідомлення лише повторювало: «Набраний номер зараз не діє. Перевірте його ще раз і передзвоніть». Тенґо кілька разів передзвонював, та все марно. Можливо, після письменницького дебюту Фукаері з усіх боків надходили прохання про інтерв'ю й Ебісуно-сенсей змінив телефонний номер.
Після того цілий тиждень нічого не сталося. «Повітряна личинка» й далі успішно продавалася. Незмінно залишалася в усій країні на вершині списку бестселерів. Упродовж цього часу ніхто Тенґо не дзвонив. Сам він кілька разів телефонував Комацу на роботу, але ніколи його не заставав (що було недивно). Просив редакцію передати Комацу, щоб подзвонив, але жодного дзвінка не дочекався (що теж не було дивно). Поспіль щодня переглядав газети, але не натрапляв на повідомлення про розшук Фукаері. Невже Ебісуно-сенсей так і не подав поліції прохання про її розшук? А може, таки подав, але поліція утрималася від такого повідомлення заради того, щоб розшук відбувався таємно? А що, як поліція не поставилася серйозно до такого випадку, оскільки втеча з дому дівчат-підлітків часто трапляється?