Аомаме приготувала гарячої кави й силоміць налила в живіт кілька чашок. Потім, накинувши на голе тіло купальний халат, лягла горілиць на ліжко й, споглядаючи стелю, перебувала в такому положенні до обіду. Не хотіла нічого робити. Тільки дивилася на стелю. На ній не бачила нічого цікавого, але не нарікала. Бо там не було нічого, що могло б зацікавити людину. Стрілки годинника перейшли через дванадцяту, але апетит не з'явився. Гуркіт мотоциклів та автомашин усе ще лунав у голові. Таке жахливе похмілля вона відчувала вперше.
Однак, здається, секс справив на її організм добрий вплив. Завдяки обіймам, обгладжуванням, облизуванням, покусуванням, зануренням прутня й кількаразовому оргазму вона відчула, як невдоволення, що таїлося в ньому, геть-чисто розвіялося. Звісно, похмілля прикре, але натомість прийшло безмежне відчуття вільності.
«Але доки триватиме таке життя? — запитала себе Аомаме. — Власне, доки щось подібне може тривати? Мені скоро тридцять. А тим часом на обрії з'явиться і сорок».
Однак вона перестала думати далі про такі речі. Вирішила відкласти на потім. Зараз до цього ніщо її не підганяло. Щоб усерйоз над цим подумати, вона…
Саме тоді задзеленчав телефонний дзвінок. У її вухах він віддавався оглушливим гуркотом. Так, наче вона їхала у швидкісному поїзді, який щойно вирвався з тунелю. Похитуючись, вона встала з ліжка й підняла слухавку. Стрілки великого настінного годинника показували дванадцяту тридцять.
— Аомаме-сан? — запитав хрипкуватий жіночий голос. Дзвонила Аюмі.
— Так, — відповіла Аомаме.
— Усе гаразд? У вас такий голос, ніби вас щойно збив автобус.
— Щось близьке до цього.
— Похмілля?
— Так, досить неприємна штука, — відповіла Аомаме. — Звідки у вас мій телефонний номер?
— Хіба не пам'ятаєте? Ви ж мені його написали. І сказали, що найближчим часом зустрінемося. А мій телефонний номер, напевне, у вашому гаманці.
— Невже? Нічого не пам'ятаю.
— Я також засумнівалася. А тому занепокоїлась і подзвонила, — сказала Аюмі. — Подумала, чи ви щасливо добралися додому. На перехресті в Роппонґі посадила вас у таксі й сказала водію, куди їхати.
Аомаме зітхнула.
— Не пригадую як, але начебто добралася. Бо коли прокинулася, побачила, що лежу на своєму ліжку.
— От і добре!
— Що зараз робите?
— На службовому посту, — відповіла Аюмі. — 3 десятої сіла на патрульну міні-автомашину й перевіряла, чи не порушуються правила паркування. А зараз трохи перепочиваю.
— Чудово було, правда? — захоплено сказала Аомаме.
— Як і слід було сподіватися, трохи не виспалася. Та все одно вчорашній вечір був дуже вдалим. Я вперше в житті так розігрілася. Завдяки вам.
Аомаме натиснула пальцем на скроню.
— Правду кажучи, другу половину зустрічі я не дуже добре пам'ятаю. Тобто тоді, коли ви зайшли в наш номер.
— Так, то було щось нечуване! — серйозно сказала Аюмі. — Особливо потім. Просто не віриться. Ніби в якомусь порнофільмі. Ми з вами й лесбіянок спробували наслідувати. Пізніше, правда?…
Аомаме поспішила перебити її:
— Це добре, але я скористалася презервативом чи ні? Не пригадую, а тому занепокоїлася.
— Не турбуйтеся, я все проконтролювала. Бо не тільки стежу за паркуванням, але також відвідую районні жіночі школи й перед дівчатами в актовому залі докладно розповідаю, як правильно їх вставляти.
— Як вставляти презервативи? — здивувалася Аомаме. — А чому поліція цього вчить учениць середньої школи вищого ступеня?
— Я зобов'язана обходити школи й попереджувати про небезпеку насильства під час побачення, пояснювати, як захиститися від маніяка та як запобігти сексуальному злочину, а тому при такій нагоді додаю дещо від себе. Про те, що треба остерігатися вагітності і венеричних хвороб, оскільки сексу ніяк не можна оминути. Ну, при учителях такого не кажу. А тому в такій справі привчилася діяти, немов за професійним інстинктом. Хоч би скільки випила, недбальства ніколи не допускаю. Можете не турбуватися. У вас усе чисто. Моє гасло: «Без презерватива не пхайся!»
— Дякую. Мені стало легше, коли про це від вас почула.
— А ви не хочете докладно почути, що ми вчора ввечері виробляли?
— Краще іншим разом, — відповіла Аомаме. І видихнула повітря, що накопичилося в легенях. — Якось іншим разом докладно розкажете. Зараз не треба. А то від самої розповіді в мене голова трісне.