— Потім зателефонував товаришеві, який заміняв його в підготовчій школі, й повідомив, що наступного понеділка повертається на роботу. Товариш розповів, який матеріал у підручнику він виклав учням.
— Ти мене просто врятував. Буду тобі на все життя зобов'язаним, — подякував Тенґо.
— Мені не трудно викладати. Іноді навіть цікаво. Та коли тривалий час когось навчаєш, наче сам собі поступово стаєш чужим.
Таке відчуття постійно не покидало й Тенґо.
— Нічого не сталося, поки мене не було?
— Особливого нічого. О, тільки лист у мене зберігається. У шухляді стола.
— Лист? — спитав Тенґо. — Від кого?
— Від стрункої дівчини з прямим, до плечей, волоссям. Вона прийшла до мене й попросила передати тобі листа. Говорила якось дивно. Може, вона іноземка?
— Мала велику сумку через плече?
— Мала. Зелену. Досить повну.
Мабуть, Фукаері боялася залишати листа у квартирі. Щоб хто-небудь не прочитав. І не забрав. А тому пішла до підготовчої школи й передала безпосередньо товаришеві.
Тенґо ще раз йому подякував і поклав слухавку.
Уже вечоріло, а тому йому не хотілося сідати в електричку й прямувати до Йойоґі, щоб забрати листа. Вирішив зробити це завтра.
Після того він згадав, що забув спитати товариша про Місяць. Збирався передзвонити, але передумав. Напевне, товариш цього не пам'ятає. Зрештою, розбиратися з цим питанням доведеться йому самому.
Вийшовши з дому, Тенґо безцільно прогулювався вулицями надвечірнього міста. Коли не стало Фукаері, квартира страшно спорожніла. Коли вона жила разом з ним, він не особливо відчував її присутність. Тенґо жив своїм життям, а вона — своїм. Та коли вона зникла, він відчув, що в квартирі утворилася якась порожнеча, що мала форму людини.
Не можна сказати, що Фукаері вабила Тенґо. Вона була вродлива й чарівна, але після першої зустрічі з нею він не відчував до неї чогось схожого на статевий потяг. Тривалий час живучи з нею удвох в одній квартирі, зовсім не хвилювався. «Цікаво, чому? — запитував він себе. — 3 якої причини я не мав права відчувати до неї статевий потяг?» Насправді Фукаері переспала з Тенґо лише один раз того вечора, коли бушувала гроза. За власним, а не його, бажанням.
Це справді можна було назвати «статевим актом». Вона сіла верхи на Тенґо, який занімів усім тілом і втратив свободу руху, і впустила його прутень у своє лоно. Здавалось, ніби тоді вона перебувала в стані самозабуття. Зовсім як фея у полоні еротичного сну.
І після того, ніби нічого не сталося, вони жили разом у тісній квартирі. Удосвіта, коли гроза вщухла, Фукаері начебто цілком забула про цю подію. І Тенґо про неї не заводив розмови. Бо, здається, вважав, що краще йому забути, якщо вона забула. Та й сам, можливо, забув. Але, звісно, сумнів його не полишав. Чому раптом Фукаері таке зробила? Невже з якоюсь метою? А може, просто її охопило якесь наслання?
Тенґо зрозумів лише одне: її поведінка не була виявом любові. Фукаері відчувала природну прихильність до нього — можливо, в цьому він не помилявся. Однак зовсім не можна припускати, що відчувала до нього любов, статевий потяг або щось подібне. Вона ні до кого не відчувала чогось схожого на статевий потяг. Тенґо не мав упевненості в тому, що добре розбирається в людях. А проте не міг собі уявити, як, гарячково дихаючи, вона пристрасно віддається якомусь чужому чоловікові. Ба більше — не міг і подумати, що вона взагалі займається сексом. Ніщо в ній про це не свідчило.
З такими думками Тенґо проходив вулицями кварталу Коендзі. Наставав вечір і почав віяти холодний вітер, але він цим не переймався. Ідучи вулицею, завжди щось обдумував. Потім сідав за стіл і надавав цим думкам літературної форми. Мав таку звичку. Тому часто прогулювався. Незалежно від того, падав дощ чи дув вітер. І цього разу, прогулюючись, опинився перед пивничкою «Муґіатама».[13] Оскільки подумав, що не має що робити, зайшов туди й замовив свіжого пива фірми «Carlsberg». У все ще відчиненій пивничці не було жодного відвідувача. Тенґо перестав думати й на порожню голову повільно сьорбав пиво.
Та не довелося йому довго насолоджуватися порожньою головою. Так само, як природі вакуумом. Він не міг не думати про Фукаері. Ніби короткими уривками сну, вона увійшла в його свідомість.
Можливо, вона перебуває зовсім близько. Туди можна дійти пішки.