— Я не розумію, Еале. Два блоки не можуть вийти з ладу за кілька днів.
— Це здається дивним. Але я запевняю тебе, що пристрій може вийти з ладу.
— Дай подивитися на екран наведення.
Боумен знав, що це нічим не зарадить, але тягнув час, воліючи обдумати ситуацію. Очікуваний звіт від Центру керування польотом іще не надійшов, очевидно, слід тактовно нагадати їм про це.
На екрані виникла знайома картина: Земля півмісяцем біля дальньої сторони Сонця, Земля почала повертатися до «Діскавері» своїм денним боком. Зараз планета перебувала точно в центрі екрана, і тоненький промінь з’єднував космічний корабель із рідним світом. Звісно, Боумен знав, що наразі інакше й не може бути. Якби виникли якісь проблеми з комунікацією, уже звучала б сирена.
— У тебе є якісь міркування? — запитав він Еала. — Що саме призводить до несправності?
Незвичайно довга, як на Еала, пауза. Потім він відповів.
— Не знаю. Як я вже доповідав раніше, я не можу визначити джерело проблеми.
— Ти цілком певен, — обережно почав Боумен, — що не міг помилитися? Ти ж знаєш, ми перевіряли попередній АЕ-35 і з ним усе було гаразд.
— Так, я це знаю. Проте запевняю тебе, що там є проблема. Якщо не в блоці, то в супровідних системах.
Боумен забарабанив пальцями по консолі. Так, це можливо, але довести таке припущення дуже важко, доки поломки ще не сталося й сама проблема не підказала, у чому тут справа.
— Що ж, я доповім Центру керування польотом, подивімося, що вони порадять.
Боумен замовк, але йому ніхто не відповів.
— Еале, — спитав він, — тебе щось непокоїть? Щось, що може стосуватися проблеми?
Знову запала тиша. Потім Еал відповів своїм звичним голосом.
— Слухай, Дейве, я знаю, ти намагаєшся нам допомогти. Однак несправність або в системі антени, або в ваших тестувальних системах. Мої інформаційні процеси працюють ідеально. Якщо ти перевіриш записи, то побачиш, я працюю без помилок.
— Мені відомо про сервісні записи, Еале, проте це не доводить, що ти маєш рацію і зараз. Усі помиляються.
— Я не хотів би на цьому наголошувати, Дейве, але я просто не можу помилятися.
У Боумена просто не знайшлося відповіді.
— Добре, Еале, — квапливо відповів він. — Я зрозумів твою позицію. Поки що облишмо це.
Йому кортіло додати: «І забудь про нашу розмову». Але саме цього, він знав напевно, Еал точно не може зробити.
Центр керування польотом ніколи не марнував радіосигнал на відео, коли можна просто усно повідомити необхідну інформацію. Крім того, обличчя, яке з’явилося на екрані, не належало простому тестувальникові — говорив головний програміст доктор Сімпсон. Боумен і Пул одразу відчули, що в них справжні неприємності.
— Добридень, Дельта-Один, говорить Центр керування польотом. Ми завершили аналіз ваших труднощів із АЕ-35, і обидва наші дев’ятитисячні комп’ютери дійшли однакових висновків. Ви доповіли два-один-чотири-шість про загрозу другої несправності.
Як ми й підозрювали, проблема не в блоці АЕ-35, і його не треба замінювати. Проблема полягає в системах прогнозування, ми вважаємо, що зможемо її розв’язати, лише тимчасово відімкнувши вашого дев’ятисотого й передавши контроль модулю на Землі. Вам треба вжити ось яких заходів. Починаючи з 22:00 за судновим часом…
Голос із Центру керування польотом раптом замовк. Тієї самої миті пролунав сигнал тривоги, а на його тлі почувся голос Еала:
— Тривога! Тривога!
— Що таке? — запитав Боумен, хоч уже знав відповідь.
— Блок АЕ-35 вийшов із ладу, як я й передбачав.
— Виведи зображення.
Уперше від початку їхньої подорожі картинка змінилася. Земля більше не розташовувалася в центрі наведення, радіоантена не могла знайти свою ціль.
Пул гахнув кулаком по кнопці тривоги й вимкнув звук. У раптовій тиші, яка запала над контрольною панеллю, астронавти дивились один на одного збентежено й занепокоєно.
— Хай йому грець, — промовив нарешті Боумен.
— Тож, виявляється, Еал цього разу мав рацію.
— Здається, так. Нам краще перепросити.
— У цьому немає потреби, — утрутився Еал. — Я теж зовсім не радий, що блок АЕ-35 вийшов із ладу, але сподіваюся, тепер довіру до мене відновлено.