А вранцi я отримала вiд Великого Перекладача записку:
@CTIX1 = "Насамотi свiй коньячок я каламутю,
Мала пiшла до молодого прутня,
Учора на конi, ну а сьогоднi - пас,
Я не очiкував суперництва ковбас!"
Я його майже кохала…
Втiм, не час поринати у спогади, час думати, що робити з неприязню Макса Вiтовського або де взяти книжку про приборкування дорослих дiтей?
vi)
Милиця прийшов до мене варити борщ, так вiн сказав по телефону: "Я йду варити борщ". I саме зараз iз захватом жонглював буряками. З Милицею завжди все так: вiн забуває, навiщо взяв в руки той чи iнший предмет, чим взагалi хотiв займатися, але при тому вiн постiйно вигадує, чим можна себе розважити. "А ти коли-небудь вiдчував себе мудаком?" - раптом запитує вiн. Я тим часом копирсаюся в купi смугастих светрiв Клятої Шу. Менi закортiло взяти пару штук i десь подiти: знищити, викинути, зiпсувати. Щоб вони зникли. Звiсно, нiхто не гарантує, що вона не пiде i не купить собi ще штук вiсiм, але менi так легше, коли я в них копирсаюся i думаю, як я їх знищуватиму. "Тобто я, в принципi, мав на увазi - ти зараз мудаком не почуваєшся?" - "Не почуваюся. В мудака мають бути вуса, вiн не знає, хто такий Грiн, його мрiя - трахнути когось на столi, а всiх жiнок вiн вважає стервами".
У Милицi падає буряк. "Мудак може бути поголеним мудаком i чудово знати, хто такий Грiн. Натомiсть вiн може не знати, хто такi Вахмурка i Гржемелiк, думати, що всi жiнки - повiї, а не стерви, i нiкого не хотiти трахнути взагалi", - зауважує Милиця. Вiн полiз за буряком, який виявився спритним хлопчиною - чкурнув вiд Милицi пiд стiл. "Мудаки ще люблять жонглювати овочами, а потiм принижуватися та просити їх виповзти з-пiд столу", - кажу я. "Мудаки, може, i жонглюють час вiд часу. Коли вони вiльнi вiд своїх повсякденних зайнять, - чую я пiд столом. - А повсякденно вони беруть светри молодих дружин своїх батькiв i замислюють светрове викрадення або навiть вбивство. От чим вони, переважно, займаються, приятелю". Я чую пiдстолове реготiння.
"От тобi смiшно, так? А ти знаєш, що вона вчора запитала: "А як там Милиця поживає?" - "Серйозно? Її це цiкавить? Клас! Що ти вiдповiв?" - "Слухай, може, виповзеш? Якось незручно спiлкуватися, коли ти вовтузишся пiд столом". - "Не хвилюйся, твiй член в безпецi. Я буду поки що тут. Тут нормально". - "Кляту Шу насправдi не цiкавить, як ти поживаєш, вона постiйно вигадує теми для розмови зi мною, i ти - унiверсальна тема. Але ти зовсiм не звернув увагу на те, як вона тебе назвала". - "Повтори!" - "Милиця!" - "То й що?" - "Не то й що. Ти для неї - Милицький Сергiй Владленович, от хто. Ну, я не звiр, можна - Сергiй. Можна було запитати, наприклад: "Макс, а як поживає твiй приятель Сергiй?" А не Милиця. Милиця - ти для мене i батька". - "Та я майже для всiх Милиця. Менi не шкода". - "Менi шкода. Я не хочу, щоб вона зазiхала на моїх друзiв, це не її справа". - "А її светри - це твоя справа?" - "Слухай, я iнколи не можу збагнути на чиєму ти боцi. То на якому ти боцi, Милиця?" - "Зараз на правому. Лiвий я вiдсидiв". Милицi надзвичайно весело.
"Я вчора мав вiльний час на роботi". - "I на що ти його згаяв?" - "Я не згаяв, я шукав в Iнтернетi, що вiдбувалося в 1973 роцi." Милиця виповз з-пiд столу. Без буряка. "I що тодi вiдбувалося?" - "Та багато чого. Тобi цiкаво?" - "Ну! Я навiть не уявляю собi, що тодi могло вiдбуватися. Мої батьки ще навiть не познайомилися. Хоча… якщо пригадати, то в цей рiк помер Брюс Лi. Я це точно знаю, бо вчора дивився про нього передачу. Ти не дивився? Даремно, дуже цiкаво було. Показували, як вiн - туди рука - фуаях, сюди ногою: вжих, бемциць, шия - уееее, знову нога - вжих, просто супер. I таке враження, що гепається прямо на яйця, а - нi, встає, наче огiрочок! Якби так впасти на яйця, не думаю, що можна було б так легко пiдвестися ще й посмiхатися, тут якась схiдна таємниця… Що ти набурмосився? А, зрозумiло. Звiсно, що про таке не цiкаво слухати, треба побачити. О! А ще тодi понароджувалися лялечки! Я колись вiдслiдковував хронологiю народжуваностi красунь. Чого ти мовчиш, пам'ятаєш, я тодi намагався вирахувати, коли народжуються красунi. Так от… 1973 рiк… згадав! Єва Герцигова, Хайдi Клум, Нiв Кемпбел та Тайра Бенкс! Вони вже зараз тiтки, мабуть! Блiн, а я б iз задоволенням з кожною з них пере… то що ти кажеш?"
Я сказав Милицi, що в його головi купа смiття i треба щось iз цим робити. Милиця зауважив, що вiн не винний в тому, що в нього хороша пам'ять. "Але ти хотiв розповiсти про 1973 рiк! То й чого ти мовчиш?" В цьому був весь Милиця: вiн спочатку верз те, що спадало йому на думку, а потiм обов'язково ображався через те, що хтось, на його думку, замовчував iнформацiю. Йому не випадало замислитися, що декому просто не давали рота розкрити. Але я фiзично не мiг сердитися на нього довго. Втiм, на нього нiхто довго не мiг сердитися, бо то був Милиця, а вiн завжди такий.
"Уяви собi. В 1973 роцi "Квiни" випустили мiй улюблений альбом "Квiн", а Юрайя Хiп "Солодку свободу". - "Це класнi штуки!", - зауважив Милиця. "I це ще не все. "Пiнки" випустили "Темний бiк Мiсяця". Взагалi для музики то був класний рiк: "Абба", Стiв Вандер, "Лед Зепелiн", "Бi Джiс" - всi випустили альбоми, а деякi навiть два!" - "Ну, а чого їм не випускати? В Америцi були класнi часи!" - "В Америцi все було так, як є зараз, щоб ти знав. Наприклад, вона активiзує вiйну на Ближньому Сходi при наявнiй паливнiй кризi з одного боку (одинадцять арабських держав погоджуються щодо щомiсячного скорочення видобутку нафти на 5% допоки США не змiнять свою полiтику на Ближньому Сходi), а з iншого боку - зупиняють вiйну проти В'єтнаму". - "Якби не араби з нафтовими вибриками, вони б азiатiв ще потурмосили, як на мене". - "Я й кажу! Ти - песимiст. Краще святкувати закiнчення однiєї вiйни, нiж концентруватися на початку iншої. Музики радiють миру! Вони ж всi були проти вiйни! Дiти квiтiв й таке iнше!" - "В мене таке враження, що ти мене не слухаєш". - "Чого ти прискiпуєшся? Я уважно слухаю. Можу повторити все, що ти сказав, але - продовжуй!"
"О'кей. Слухай ще. У Вашингтонi стартує "Уотергейт"! Менi здається, що це перша спроба "запаковування" президентiв. В сiчнi 1973 iнаугурується Нiксон, а вже в груднi присягає народовi Америки Джеральд Форд, бо Нiксона зуотергейтили вщент!" - "Слухай, а ти не знаєш, хто-небудь вже написав книжку "10 кращих способiв спакувати Президента?" - "Не знаю. Можливо, вже й написали…" - "Шкода, як би це з'ясувати? Якщо нiхто не написав, то я б узявся. Була б суперкнига, з тих часiв вiдбулося стiльки гейтiв… є що аналiзувати". - "В google пошукай. А взагалi це драматична iсторiя. Президенти спочатку брешуть. Всi. Нiхто вiдразу не зiзнається". - "Ти б в такому зiзнавався?" "В будь-якому випадку довелося би". - "Краще пiзнiше, все-таки не дуже приємна штука - публiчна хльоста. А взагалi кожний вчинок рiзними людьми сприймається абсолютно по-рiзному. Може, вiн думав, що чинить все тiп-топ?" - "Пiдслуховування? Навряд чи…" - "А що там європейцi?"
"У бритишiв - жахлива iнфляцiя. Бастують шахтарi, медичний персонал, газовики та навiть державнi службовцi. Протестують геть усi профспiлки, уряду нiхто не дає спокiйно жити". - "Якi ж вони активнi! Нам постiйно дорiкають пасивнiстю, та в нас що, була нагода гейтити та бастувати в той час? А вони тiльки тим i займалися, коли нашi батьки будували свiтле майбутнє". - "Ми зараз надолужуємо". - "Ага. А вони будують свiтле майбутнє. Ну, звiсно, це цiлком природне явище! Чи є якiсь скандали? Менi подобаються скандали. Коли я про таке чую або читаю, почуваюся дуже моральною людиною".
"Аякже! В Британiї один високопосадовець йде у вiдставку через захоплення повiями та гашишем". - "Якби нашi урядовцi були такими вразливими та якби додати в перелiк захоплень лихослiв'я та пияцтво, в країнi настала би чергова урядова криза. I парламентська, i президентська". - "А що з цього всього робить наш Президент? Має ж щось робити. Вiн же людина, все-таки. Може притуляється до вуликiв та матюгається на бджiл?" - "Хто його знає? Я за ним з диктофоном не ходжу i за його бджолами також". - "А як ти гадаєш, якщо обматюгати бджолу, вона потiм робить обматюганний мед? А що буде, якщо це покуштувати?" - "Не знаю щодо меду. Але я колись був на селi, там дiд мого приятеля бiгав за пiвником та матюгався на нього - страшне. Не мiг вхопити. Ми потiм цього пiвня зжерли. Наче - нiчого. Але хто знає? Може в менi щось i змiнилося, тодi я про це не думав". Ми помовчали. "Слухай, якась така тема… непевна, я згадав зараз звичайнi ковбаски, менi стало зле. Краще скажи менi, якщо ти читав, що робили мої улюбленi латиноси? Дженiфер Лопес вже виповнилося три роки! I в неї ще були свої, непротезованi сiднички! I хтось їх вже мацав!" - "Терпiти не можу Дженiфер Лопес.