А з товариським судом вони добре придумали. Суд може порушити клопотання про звільнення. І моє місце одразу ясним стає. Я — підсудний. І ніякий я не борець за гумор, за кращу діяльність організації під назвою Циркконцерт. Усе куди серйозніше виходить, ніж я гадав. Права бабуся, Віра Петрівна. Світла голова! Подарувати б їй десять років мого життя..
РОЗДІЛ N+4
(Про всесвітню справедливість)
Якщо ви гадаєте, що я завжди клоуном був, ви помиляєтесь. І ким я лише не був… І школярем, і складальником на заводі, і студентом-заочником, і інженером. І всюди зі мною не знали що робити.
От, наприклад, завод і перша моя догана за нехлюйство у робочий час.
Працюю я на першій зміні. Довершив черговий вузол, а наступний починати не можу. Радіоламп немає. Усі як чинять? Хто до курилки — анекдоти слухати, хто книжку під столом читає, хто тихцем кишеньковий приймач лагодить, бо деталей державних — хоч греблю гати. Головне, аби начальство не бачило, що люди байдикують.
А мені все це набридло. Не хочу ховатись. Приніс я з собою матрац надувний, накачав його і спокійно спати вклався. У проході між столами. Майстер Колбасін побачив і зарепетував:
— Що то за новини? Теж мені плавучий будинок відпочинку! Що тобі, робити нічого?
— Нічого, — кажу.
Колбасін розгнівався, начальника цеху покликав:
— Он дивіться! Цирк на роботі влаштовує! Спить за державний рахунок.
Тут я хочу пояснення дати для старших школярів, що таке майстер. І чим він, скажімо, від учителя відрізняється. Складемо дріб:
майстер / складальник = вчитель / учні, звідки
майстер = вчитель * складальники / учні
А оскільки складальники на дві третини старші від школярів і люди дужчі, то майстер має бути на дві третини могутніший за вчителя.
Один майстер = 5/3 вчителя.
Коротше, майстри — люди більш закоренілі й грізні. А начальник цеху для нас щось подібне до директора. Йому підпорядковані кілька майстрів на різних дільницях. І наш Колбасін у тому числі.
Ось начальник цеху товариш Нестеркін говорить:
— Ти не гарячкуй, Колбасін. Давай розберемось. Тут не можна з плеча рубати. Може, людина занедужала. Може, із сил вибилась. Може, просто з глузду з'їхала…
Почали розбиратись.
— Звичайно, з'їхала. Треба машину з дурдому викликати.
Тут ще начальство прибуло — чутка по цехах прошелестіла: складальний посеред дня мертву годину влаштовує — на матрациках спить. Сам Дмитрієв — головний інженер — влетів. Кричить:
— Ти свій прилад склав?
— Склав.
— Чому наступний не починаєш?
— Радіоламп немає.
— Як нема? Начальника лампового цеху сюди. Догана йому! Позбавити премії.
— А я при чому? У мене вакуумна установка не працює.
— Чому?
— Ремонтники налагодити не можуть.
— Начальника ремонтного цеху сюди. Догана. Позбавити премії. Чому налагодити не можете?!
— Насосів вакуумних на складі немає. Відділ постачання не завіз.
— Чому не завезли?
Начальник відділу постачання відбивається:
— У нас заявок не було. А запас вичерпався!
— Обом догана! Обох премії позбавити! Ледарі!
Складальники зроду такого не бачили. Ось, виявляється, як головний виробничі наради проводить. От чому від нього середнє начальство з валідолом вивалюється. Тут він знову до мене:
— А ти, коли такий розумний, інструмент свій довів би до ладу. Паяльники, пробник, тестер.
— А у мене, — кажу, — все в порядку. Перевірили — ідеал. Хоч зараз на виставку.
Майстер Колбасін навіть зубами заскрипів од роздратування.
— Ну гаразд, — каже головний, — якщо у тебе такий порядок, чому б тобі про виробництво не подумати — рацпропозицію не написати.
— А я, — кажу, — вже три написав. І жодної відповіді.
— Начальника БРІВа сюди!
Привели начальника.
— Розумієте, ми зараз зайняті. Ми стенд до ювілею оформляємо.
— Увесь оформили? Чи ще є місце? — запитує головний.
— Є ще.
— Ось там і вивісіть мій наказ. Догана. Позбавити премії. Коротше, через той мій матрац пів-заводу без премії лишилось.
— А мені що робити?
— А нічого… — каже головний Дмитрієв. — Спи до чортової матері!