«А найцікавішим є те», продовжив Шнайдерман, «що німецька мова, можливо, врятувала моє життя».
Коли Фергюсон попрохав його пояснити, чому, вітчим заговорив про війну, про своє намагання після Перл-Харбору потрапити до армії, щоби повернутися до Європи й убивати нацистів, але через те, що він був старшим за інших хлопців, а також через те, що він закінчив коледж і вільно говорив німецькою та французькою, його послали не до бойового підрозділу, а до розвідувального. Тобто на передову він не потрапив. І завдяки цьому ані куля, ані бомба не змогла дочасно відправити його на той світ. Звісно, Фергюсону страшенно кортіло дізнатися, що його вітчим робив в отому розвідувальному підрозділі, але Шнайдерман, як і більшість чоловіків, котрі повернулися додому з війни, не виявляв бажання про це говорити. І він просто відповів, що йому доводилося допитувати німецьких полонених та нацистських чиновників – отут йому й пригодилася його німецька. Коли ж Фергюсон попрохав його розповісти про це докладніше, Шнайдерман посміхнувся, поплескав свого прийомного сина по плечу і мовив: «Якось іншим разом, Арчі».