Хенку й Френку таке життя до вподоби, на краще вони й не сподівалися, але хороше життя не слід плутати з легким, оскільки така вже доля черевиків – тяжко працювати навіть за найсприятливіших обставин, особливо в такій місцині, як Нью-Йорк, де підошва може місяцями не ступати хоча б на маленьке пасмо трави чи малесенький клаптик м’якої землі, де екстремальні холод та спека можуть завдати непоправної шкоди здоров’ю черевичних істот, вже не кажучи про шкоду від злив та снігопадів, неминучого потрапляння до калюжі чи замету, частого намокання й висихання, тобто, всіх тих неприємностей, яких зазнає взуття, коли погода стає сирою й сльотавою, і багатьох з яких можна було б уникнути, якби сумлінний володар був іще сумліннішим, але Квін – не той чоловік, що довіряє гумовим чоботам та калошам, і тому навіть в найсильніші снігопади він віддає перевагу не зимовому взуттю, а своїм улюбленим дебелим черевикам, котрі пишаються його довірою й потерпають від його невгамовності.
День у день Квін тільки те й робить, що «топче тротуар», а разом з ним тротуар топчуть Хенк із Френком. І якщо й існує хоча б одна втіха в тім, що їхні п’яти та підошви стираються від постійної абразивної взаємодії шкіри з асфальтом, то це те, що потерпають вони від цього разом, як брати, що поділяють спільну долю. Одначе, як і в більшості братів, у них бувають свої моменти незгоди й образ, ворожнечі й вибухів роздратування, бо навіть попри те, що вони є сполученими з тілом того ж самого чоловіка, їх, все ж таки, двоє, і ставлення кожного з них до цього тіла є трішечки інакшим, оскільки в один і той самий час ліва нога Квіна не завжди робить те ж саме, що його права нога. Наприклад, коли він сидить у кріслі: будучи шульгою, Квін перекидає свою ліву ногу через праву значно частіше, аніж праву через ліву, і мало є у світі речей приємніших, аніж бути піднятим у повітря, ненадовго відірвавшись від землі і оголивши перед усім світом свою підошву. А через те, що Хенк є лівим черевиком, і йому таке щастя випадає значно частіше, Френк затаїв на свого брата образу, яку йому здебільшого вдається придушувати. Інколи Хенк в результаті чергового злету перебуває в такому піднесеному настрої, що йому несила мовчати, тому він, легенько коливаючись у повітрі напроти правого коліна хазяїна, починає насміхатися з висоти свого привілейованого становища, гукаючи Френку: «Агов, як там у вас погода внизу, хлопчиську?» І тоді Френк неминуче втрачає самовладання й посилає Хенка під три чорти. Водночас Френк часто співчуває Хенку через те, що той є лівим черевиком ліворукого чоловіка, оскільки зазвичай Квін рушає з лівої ноги, і кожного разу, коли вони в дощовий чи сніжний день зупиняються на червоне світло, перший крок через вулицю завжди буває ризикованим, бо можна потрапити в потік води у стічній системі, чи в глибоку калюжу зі сльотою, тому Хенк часто вскакує у халепу й промокає, тоді як Френк залишається сухим. Френк рідко зловтішається, коли його брату буває непереливки, але все ж таки, в годину поганого гумору, він не може відмовити собі в такому задоволенні.