Але може, він обманює себе, думав Фергюсон, може, він помилявся, гадаючи, що емоції є істотною частиною сексу, може, йому слід було подумати про різноманітні форми сексу без кохання, котрі забезпечували фізичне полегшення, але не породжували жодних емоцій, наприклад, мастурбацію або секс із проститутками, і порівняти ці форми сексу з тим сексом, який він мав з Енді, – секс без поцілунків та почуттів, секс цілковито заради отримання фізичного задоволення, можливо, кохання не має до нього жодного стосунку, можливо, «кохання» – це лише пишномовне слово, призначене прикривати темні, неконтрольовані пориви тваринної хтивості, бо якщо ти – у темряві й не бачиш людини, яка тебе торкається, то яка різниця, що змушує тебе збуджуватися?
Запитання без відповіді. Без відповіді, бо Фергюсону було лише п’ятнадцять років, і йому надто рано було знати, ким він з часом стане в тім, що стосується сексу, – чоловіком, який прагнув компанії жінок, чоловіком, який прагнув компанії чоловіків, чи чоловіком, котрий прагнув компанії і чоловіків, і жінок, бо в той момент свого життя, в той конкретний історичний момент, в той конкретний момент у конкретній країні – Америці першої половини 1962 року – йому було заборонено займатися сексом з представницями, як він вважав, правильної статі, тому що навіть якби йому вдалося відвоювати симпатії Емі Шнайдерман або завоювати любов Ізабелли Крафт, жодна з цих дівчат не дозволила б собі зробити те, що вже зробив йому Енді Коен, тож тепер, коли його тіло змужніло й стало чоловічим, він і досі почувався в’язнем свого хлопчачого світу примусової цнотливості навіть попри те, що вже дійшов тої точки, коли прагнення сексу стало сильнішим за будь-яке інше прагнення в його житті. А через те, що єдиною доступною формою сексу в той момент придушеного бажання став для нього секс з представником «неправильної» статі, Фергюсон прийшов наступної суботи до кінотеатру «Талія» подивитися «Расьомон» разом з Енді Коеном, і не тому, що йому чимось особливо сподобався цей хлопець з Сіті-Коледжу, який мешкав зі своєю матір’ю на перехресті Амстердам-авеню та Західної 107-ї вулиці, а тому, що те, що робив йому той хлопець, було настільки приємним і таким напрочуд гарним, що не прийти він просто не міг.
Другого разу вони приступили до справи швидше, обійшовшись без підготовчої фази у вітальні і вирушивши відразу ж до спальні Енді, де вони швидко поскидали з себе одіж, і хоча Фергюсон так і не наважився, на прохання Енді, доторкнутися до нього там, де той хотів, і подрочити йому, він з цікавістю спостерігав, як Енді зробив це сам собі, і не відсахнувся, коли сперма бризнула йому на груди, бо йому стало приємно, коли тепла сперма впала на нього, а Енді почав ніжними рухами втирати її йому в шкіру. Тепер вже більше йшлося про їх обох, а не про одного, про щось схоже на справжній секс а не просто мастурбацію, і три суботи поспіль після їхньої другої зустрічі, ті суботи, коли вони дивилися «Голубого Янгола», «Нові часи» та «Ніч», Фергюсон, поволі розслабляючись, все більше й більше піддавався дедалі сміливішим спокушанням з боку Енді – вже не клякнув під звабливими рухами його язика по всій довжині свого тіла, більше не сахався, коли його цілували, і не боявся цілувати у відповідь, більше не вагався брати в руку задубілий пеніс Енді і вкладати його собі в рота, бо збагнув, що в найголовніше в сексі – це взаємність, секс удвох був незрівнянно приємнішим за секс однобокий, і лише спокушаючи спокусника, можна було віддячити йому за приємність бути спокушеним.