Понад двох третин з їхнього класу завбільшки сімсот з гаком учнів збиралися продовжувати своє навчання у коледжі, дехто – в найпрестижніших коледжах країни, дехто – в посередніх приватних коледжах на східному узбережжі, дехто – в державних коледжах Нью-Джерсі, а хлопцям, які не йшли навчатися в коледжі, залишалося військо та В’єтнам, а після цього (якщо воно було, це «після») вони працювали механіками та заправниками на СТО та АЗС, пекарями та водіями-далекобійниками, сантехніками, електриками та теслями, служили по двадцять років у поліції, протипожежній службі, відділах з прибирання сміття, або шукали удачу в таких ризикованих заняттях, як картярство, рекет та збройні грабунки. На дівчат, які не збиралися до коледжу, чекало заміжжя та материнство, курси секретарок, медичне училище, школа косметологів та перукарів, училище дантистів, робота в офісах, ресторанах та турагентствах, а також шанс провести всю решту свого життя в межах десяти миль від того міста, в якому вони народилися.
Одначе бували й деякі винятки – дівчата, які й до коледжу не збиралися, і не збиралися сидіти вдома, то були дівчата з абсолютно інакшим минулим та майбутнім у порівнянні з доморощеними нью-джерсійськими дівчатами. До них Фергюсон уважно придивлявся все своє життя, і одна з таких персон з’явилася в їхньому колективі, коли він вперше пішов до старшого класу – то була темноволоса й темношкіра дівчина, ані гарна, ані погана, але надзвичайно приваблива для Фергюсонових очей, схожа на тваринку, яка скрутилася калачиком у неволі в зоопарку, яка спокійно і без страху спостерігає за відвідувачами крізь ґрати своєї клітки, гадаючи – хто ж із них насмілиться нагодувати її, а коли на початку шкільного року місіс Монро тицяла пальцем в кожного з учнів і прохала представитися й назвати своє ім’я, Фергюсон почув, як темноволоса дівчина заговорила, наскільки він зрозумів, з британським акцентом, тож Фергюсон, особливо не замислюючись над цим фактом, вирішив добиватися її прихильності, і не лише тому, що дівчина з далеких країв автоматично ставала бажанішою за дівчину місцеву, а й тому, що рівно сім днів тому Емі дала йому відкоша у дворі, отже він був вільним, несподівано й небажано вільний добиватися уваги будь-якої дівчини, що трапилася йому на шляху. На щастя, того року Емі вивчала англійську мову й літературу в іншому класі, і це означало, що вона не могла бачити, як він слідкуватиме за темноволосою дівчиною, замишляючи плани знайомства та подальшого завоювання її симпатій, отже, Емі не мала змоги шпигувати за його діями та намірами, і Фергюсон мав змогу зробити ці дії та наміри настільки демонстративними, наскільки він цього бажав.
Дана Розенблюм. Не з Британії, а з Південної Африки. Друга з чотирьох доньок Моріса та Гледіс Розенблюмів з Йоганнесбурга, які нині мешкали в Сполучених Штатах, бо батько Гледіс, багатий власник фабрики, був не лише підприємцем-капіталістом, а й соціалістом і активно виступав проти уряду апартеїду, який був при владі в тій країні з 1948 року. Займаючись підривною діяльністю, він так розізлив офіційну владу Південної Африки, що та хотіла кинути його за ґрати, де постраждало б не лише здоров’я Моріса, а й моральний стан його родини, тому всі вони вшістьох втекли геть з Південної Африки до Лондона, кинувши в Йоганнесбурзі свою фабрику, будинок, авто, собак, котів, коня, сільську дачу, яхту та значну частину своїх фінансів. У них було все й не лишилося майже нічого, шістдесятидвохрічний батько Дани був надто кволим фізично, аби працювати, і тому її значно молодша матір, якій, наскільки міг судити Фергюсон, було десь сорок з гаком, взяла на себе справу утримання їхньої родини в Лондоні і успішно впоралася з цим завданням, за три роки піднявшись до важливої посади у відомому лондонському універмазі «Harrods», а потім, піднявшись в ньому наскільки високо у ранзі, наскільки це було можливим, погодилася на іще важливішу посаду за вдвічі більшу платню в універмазі, що належав до мережі «Saks Fifth Avenue» в Нью-Йорку. Отак Розенблюми опинилися на американській землі весною 1962 року, отак вони стали мешканцями великого й скрипучого будинку на Мейг’ю-драйв в Саут-Орандж, штат Нью-Джерсі, отак, Дана Розенблюм опинилася за дві парти від Фергюсона в десятому класі місіс Монро, вчительки англійської мови й літератури в Колумбійській середній школі.