Було приємно слухати історії Вівіан, адже їй, здавалося, так подобається їх розповідати, хай навіть, імовірно, це й було певним збоченням – щоби тридцятип’ятилітній чоловік закохався у п’ятнадцятирічне дівча, та Фергюсон не міг не визнати, що і йому виповнилося лише п’ятнадцять, коли він уперше завдяки подібним родинним зв’язкам побував у Франції, де познайомився з Вівіан Шрайбер, жінкою, на цілих двадцять роки старшою від нього, проте навіщо лічити роки, якщо вже відомо, що одна особа більше ніж удвічі молодша за іншу, а ті самотні перші місяці в Парижі Фергюсон активно жадав Вівіан і сподівався, що рано чи пізно вони опиняться в ліжку, бо, оскільки її інтимне життя й шлюб не обмежувалися віковими міркуваннями, можна було скільки завгодно запитувати себе, чи не забажає вона поекспериментувати в протилежному напрямку – цього разу бути з ним старшою, а він би посів її попереднє місце молодого учасника того, що неодмінно виявиться хмільною авантюрою еротичного збочення. Так чи так, він вважав її привабливою, порівняно з ним вона стара, та не надто – загалом, ця жінка й надалі дихала чуттєвістю й вабила до себе, а в голові в нього не було ніяких сумнівів у тому, що й вона вважала його привабливим, адже часто помічала, який він красень, який має шалений вигляд, коли вони разом виходять із квартири та вирушають куди-небудь повечеряти, і раптом це й стало істинною й потаємною причиною, чому вона запросила його жити до себе – тому що марила про його тіло, і їй хотілося пригорнутися до його юної плоті. Інакше як було пояснити ту незрозумілу щедрість, відсутність квартплати й безкоштовний стіл, безкоштовні навчальні семінари, одяг, що вона придбала йому під час їх першого торгового рейду до «Le Bon Marché» у листопаді, всі ці дорогі сорочки, черевики й светри, на які вона потратилася того дня, три пари вельветових штанів із защіпками, спортивний піджак з двома розрізами позаду, зимову куртку й червоний вовняний шалик, модний французький одяг найвищої марки, який він носив із таким задоволенням, і от чого б їй це було робити, якщо вона не жадає його так само шалено, як і він її? Секс-забавка. Ось так це називається, і так, він із задоволенням став би її секс-іграшкою, якщо вона відводить йому таке місце, але хай навіть вона часто позирала на нього так, ніби саме це й задумала (багатозначні погляди, спрямовані йому в обличчя, очі уважно вглядалися в його найменші жести), та це не йому слід було починати дії – як молодший він не мав права робити перший хід, це Вівіан мала б до нього першою потягнутися, та скільки б не жадав він, аби вона пригорнула його в обійми та поцілувала в губи чи навіть простягла руку й торкнулася його обличчя кінчиками пальців, вона цього так ніколи й не вчинила.