Вечеря просувалася повільно й приємно, неквапливі три години їжі й бесід, і вина у великій кількості, а потім переключилися на коньяк, і коли Фергюсон і Флемінг підняли бокали, звертаючись один до одного з тостом, Вівіан щось мовила Лісі, мовляв, хоче показати їй щось десь у квартирі (Фергюсон до того часу вже перестав слухати, проте сподівався, що вони збираються обжиматися в кабінеті чи в спальні у Вівіан), і ось так обидві жінки піднялися й пішли, а Фергюсон залишився за столом наодинці з Флемінгом, і після незручного мовчання, коли ніхто не знав, що сказати, Флемінг запропонував піднятися й подивитися кімнату Фергюсона, котру раніше того ж вечора Фергюсон описав як найменшу кімнатку в світі, і хоча Фергюсон реготнув і тупувато заперечив, що дивитися там особливо немає на що, крім безладу на письмовому столі та незастеленого ліжка, Флемінг відповів, що це не має значення, просто йому цікаво подивитися, як виглядає найменша кімната у світі.
Якби на місці Флемінга був хто-небудь інший, Фергюсон точно б відповів «ні», але за вечір викладач йому став поступово подобатися, і його тягнуло до нього, бо в погляді його він помітив доброту, щось ніжне, співчутливе й сумне, якусь муку, спричинену тим, що, як Фергюсон міг собі уявити, мало бути постійною внутрішньою напругою, необхідністю приховувати від світу, хто він, особа з покоління тих чоловіків, котрі останні тридцять років свого життя таїлися по затінених кутках і уникали підозрілих поглядів колег і студентів, а ті безумовно й повсякчас дорікали йому за те, який він слабак, проте якщо він поводився пристойно та не розпускав рук з невинними чи з довірливими особами, вони неохоче дозволять йому й надалі доглядати травку в їхньому заміському клубі Ліги плюща, і протягом усієї вечері, поки Фергюсон сидів і роздумував про похмурість подібного життя, він почав навіть якось співчувати Флемінгу, а може, й жаліти його, і ось тому погодився на подорож догори, а не відмовився від неї, хай навіть у нього почало виникати колишнє відчуття Енді Коена – коли ти поруч із людиною, котра говорить одне, а має на увазі щось зовсім інше, але якого дідька, подумав Фергюсон, він уже великий хлопчик, і йому зовсім не треба йти ні в кого на прив’язі, якщо йому цього не хочеться, і вже найменш від усього – у милого пристаркуватого чоловіка, до якого він не відчуває жодного фізичного потягу.
О господи, вимовив Флемінг, коли відчинив двері й увімкнув у кімнаті світло. Вона й справді малесенька, Арчі!
Фергюсон квапливо натягнув ковдру на нижнє простирадло і жестом запросив Флемінга сісти, а сам розвернув стілець біля стола й теж сів, лицем до лиця з Флемінгом, так близько до нього в тісній кімнатці, що їх коліна мало не дотикалися. Фергюсон запропонував Флемінгові «Голуаз», але викладач заперечно похитав головою – він раптово занервував, став розсіяним, розгубив усю впевненість у собі, ніби хотів щось сказати, та не дуже розумів, як це зробити. Фергюсон запалив і спитав: Усе гаразд?
Я просто хотів спитати… спитати… скільки тобі хотілося б.
Хотілося б? Не розумію. Чого хотілося?
Скільки… грошей.
Грошей? Ви про що?
Вівіан сказала мені, що ти… вона мені казала, що тобі бракує готівки, ти живеш… на мізерні кошти.
Однаково не розумію. Ви кажете, що хочете дати мені грошей?
Так. Якщо ти зволиш… ну… добре поставитися до мене.
Добре?
Я самотня людина, Арчі. Мені потрібно, щоб мене торкалися.
Тепер Фергюсон зрозумів. Флемінг пішов нагору без усякого плану чи якихось сподівань спокусити його, проте був готовий платити за секс, якщо Фергюсон буде не проти, платити за нього, бо знав, що жодному молодикові не схочеться торкатися його без оплати, і за насолоду тим, що його торкається жаданий молодий хлопець, Флемінг був не проти перетворити цього молодика на блядь, на джулію чоловічої статі, щоб той вимахав його в дупу, хоча, можливо, в таких вульгарних поняттях він про це й не думав, оскільки це буде не анонімний секс шлюхи й клієнта, а секс між двома людьми, вже знайомими один із одним, і тому їхня угода перетвориться на жест благодійництва: чоловік, старший віком, дає молодшому чоловікові гроші, котрому вони дуже потрібні, а за них старшому чоловікові відплатять благодійництвом іншого сорту, і поки думки Фергюсона крутилися в нього в голові, сперечаючись між собою про те, що його скромне утримання неможливо вважати складними обставинами, адже дах над головою та їжа йому нічого не коштують, а одяг дістався йому безкоштовно, тому що він живе під опікою своєї заможної благодійниці, і, однак, з огляду на все, жити на суму, що вартує десять доларів на день на все інше, складно, адже йому хотілося придбати стільки книжок про кіно, а ті йому не по кишені, та й програвач був його мрією, і колекція дисків, щоби слухати вночі їх, а не передачі цієї нудної «Франс Мюзик», так, побільше грошей його виручило б, побільше грошей зробило б його життя кращим в десятки різних способів, та чи хотів він вчинити так, як чекав від нього Флемінг, аби отримати ці гроші, і як йому буде займатися сексом з тим, хто йому фізично неприємний, як воно буде, і ледве Фергюсон поставив собі це питання, як уявив, яким заможним він може стати, займаючись цим додатково, – спати з самотніми американськими туристами середнього віку, стати молодим найманим огиром для чоловіків, чарівним юним жиголо для жінок, і хоча в цьому було щось морально хибне, гадав він, щось убійне, якщо скористатися Лісиним словечком, що вона його вимовила кілька разів за вечір, тут усе зводиться до сексу, а той ніколи не буває неправильним, коли ним хочуть зайнятися двоє осіб, а окрім грошей, там буде й додаткова винагорода – відробляючи ці гроші, пережити численні оргазми, що майже кумедно, якщо зупинитися на мить і замислитися, оскільки оргазм – єдина безумовно добра річ на світі, яку не купиш за гроші.