Він завжди займався коханням з відкритими очима, очі його завше були розплющені широко, бо йому подобалося дивитися на того, з ким він, а за винятком Енді Коена й декотрих гуляк з Ле-Аль, він ніколи й не бував ні з ким, до кого не відчував потужного потягу, оскільки насолода торкатися людини, не байдужої йому, і приймати її дотики посилювалася тим, що на цю людину можна було ще й дивитися, очі так само брали участь в насолоді, як і будь-яка інша частина тіла, навіть шкіра, та от тепер уперше з того часу, як Фергюсон узагалі пам’ятав, як бував з ким-небудь, він робив це наосліп, що відтинало його від кімнати і від поточної миті, і навіть коли Флемінг попросив його взятися за його член і поплювати на нього, Фергюсона цілком там не було, його мозок виробляв образи, що не мали стосунку до подій на ліжку в його кімнатці на рю де л’Юніверсіте, в обіймах один одного ридали Одіссей і Телемах, Фергюсон пестив рукою округлі, мускулясті півмісяці гарненького заду Брайана Мішевського, котрий він ніколи більше не побачить і не торкнеться його, а бідолашка Джулія, прізвища якої він так і не дізнався, лежала мертва на голому матраці в себе в номері «Hôtel des Morts».
Тепер Флемінг просив Фергюсона увійти йому всередину, будь ласка, казав він, якщо твоя ласка, спасибі, поглибше до упору, і коли й далі сліпий Фергюсон вставив свій стояк у просторе дупло невидимого чоловіка, викладач рохнув, потім застогнав і не переставав стогнати, поки член Фергюсона рухався у нього всередині, хвиля напружених звуків агонії, котру ніяк не можна було ізолювати, адже Фергюсон не був до неї готовий, на відміну від очевидних образів, до яких він був готовий, і їх він спромігся стерти, та, навіть якби він заткнув собі вуха, звуки ці все одно були чутні, і ніщо не могло їх зупинити, а потім усе закінчилося, ерекція у Фергюсона м’якшала і слабшала, уже неможливо було її підтримувати, ні ерекцію, ні те, чим він займався, – все припинилося, він вислизав назовні, він закінчив, не кінчивши, та все одно закінчив із цим, закінчив назавше.
Даруйте, сказав він, я більше так не можу.
Фергюсон сів на ліжку спиною до Флемінга, і якось раптово його легені сповнив велетенський приплив повітря, сповнив так, що ледь горло не перехопило, а потім повітря з нього рвонулося одним тривалим схлипом, спазмом нудоти, гучним, як голосний кашель, гучним, як собачий гавкіт, обрублене виття, що пролетіло крізь дихальне горло, вирвалося в довколишній простір, а він залишився хапати ротом повітря.
Жодного відчуття гірше від цього. Немає гіршої ганьби.
Поки Фергюсон тихо плакав у долоні, Флемінг торкав його за плече і казав, що йому жаль, не слід було йому підійматися до кімнати й просити його цим зайнятися, це було неправильно, він не знав, як таке могло статися, та це не важить, вони просто забагато випили й втратили тверезий глузд, усе це помилка, і ось тобі ще тисяча франків, ось ще п’ятнадцять сотень франків, і прошу тебе, Арчі, сходи й витрати їх на що-небудь приємне для себе, на що-небудь, від чого будеш щасливий.
Фергюсон зліз з ліжка і згріб гроші зі столу. Не хочу я ваших смердючих грошей, сказав він, зминаючи купюри в кулаці. Жодного чортового франка.
І відтак, досі голий, підійшов до північного краю кімнати, відчинив обидві половинки довгого подвійного вікна, ступив на балкончик і жбурнув жмут банкнот у холодну січневу ніч.
5.4
Йому було вісімнадцять, а їй шістнадцять. Він починав навчатися в коледжі, а вона – в молодшому класі старшої школи, та, доки він потратив іще час на роздуми про неї, доки виділив ще одну секунду на те, щоб уявити можливе майбутнє, котре їм випаде чи не випаде одного разу розділити, він вирішив, що настав момент, аби піддати її випробуванню. Таке випробування три роки тому не витримала Лінда Флагг, а от Емі Шнайдерман і Дана Розенблюм витримали. Оті дві були єдиними дівчиськами, кого він коли-небудь кохав, і хоча кохав він обох, як раніше, але по-різному. Емі тепер була його зведеною сестрою і ніколи не любила його так, як її любив він, а Дана, хай і любила його більше, чим він коли-небудь заслуговував на чиюсь любов, – Дани більше не було, вона жила в чужій країні, назавше щезла з його життя.