З погляду Фергюсона, все це зводилося до єдиної різниці по суті: Емі – віруюча, а він – агностик.
Якось увечері, коли вона допізна засиділася з друзями – поза сумнівом, сперечалася з Майклом Лоубом в кабінці «Вест-Енду» чи задумувала разом із Патсі Даган, як їм збільшити жіноче членство в СДС, Фергюсон заліз у постіль в кімнаті Емі, в ту саму постіль, де він спав майже всі два останніх роки, і оскільки того вечора дуже втомився, заснув ще до того, як Емі повернулася. Коли вранці він прокинувся, Емі в ліжку поруч із ним не було, і коли він обстежив прим’ятість її подушки, то дійшов висновку, що додому Емі не поверталася, а провела ніч десь в іншому місці. Друге місце виявилося постіллю Фергюсона в сусідній кімнаті, і коли він туди зайшов за чистою парою шкарпеток і свіжою білизною, скрип паркету її розбудив.
Що ти тут робиш? – запитав Фергюсон.
Мені захотілося поспати одній, відказала вона.
Он як?
Добре було для різноманітності поспати одній.
Та невже?
Так, дуже добре. Гадаю, якийсь час нам варто так і чинити, Арчі. Ти в себе в постелі, а я в себе. Можна вважати, що нам треба остигнути.
Якщо бажаєш. Хоча в останній час, поки ми спали разом в одній постелі, надто тепло якось не було.
Дякую, Арчі.
На здоров’я, Емі.
Цим почався так званий період остигання. Наступні шість ночей Фергюсон та Емі спали поодинці у власних постелях, у власних кімнатах, і жоден із них не був певен, чи дійшли вони кінця чи всього лише роблять паузу, а зранку сьомого дня, двадцять третього квітня, усього за кілька годин до того, як вони вибралися зі своїх роздільних ліжок і роздільно вийшли з квартири, почалася революція.
Весна 1968-го (II). Чотирнадцятого березня Фергюсон і його товариші по «Спектейтору» обрали Роберта Фрідмена своїм новим головним редактором, того ж дня Емі та її товариші по СДС проголосували за Марка Рудда як свого нового голову, і обидві організації змінилися миттєво. Газета й надалі повідомляла новини, як це робила завжди, та редакційні статті в ній стали жорсткіші й відвертіші, і Фергюсонові подобалося, що тепер у них відкрито висвітлюються В’єтнам, чорно-білі стосунки та роль Колумбії в затягуванні війни – часто заторкувалися навіть задерикувато, як питання політики й переконань. У «Студентів за демократичне суспільство» зсув у тактиці відбувся ще більш радикально. Національне керівництво закликало перейти від «протесту до опору», і в Колумбії контингент так званого «Розсудливого загону» змінився на більш войовничу «Фракцію акцій». У минулому році метою була освіта й поінформованість, вони здійснили несміливий жест – підійшли до морпіхівських вербувальників «поставити декілька питань», – а от тепер метою стало провокувати, заважати, розгойдувати все якомога частіше.