Тринадцятого травня один мільйон осіб пройшов із демонстрацією вулицями Парижу. Уся країна Франція повстала, а куди ж, в ім’я усього святого, подівся де Голль? Один плакат проголошував «КОЛУМБІЯ-ПАРИЖ».
Двадцять першого Гамільтон-хол зайняли повторно, арештували сто тридцять вісім осіб. Тієї ночі битва в студмістечку Колумбії між лягавими й студентами була ширшою, кривавішою та жорстокішою за ту, що сталася вночі, коли були арештовані більш ніж сімсот протестувальників.
Після номера від двадцять другого травня «Спектейтор» перестав виходити – аж до останнього номера в тому семестрі, третього червня. Того ж дня Фергюсон поїхав із Нью-Йорка провести місяць зі своїми батьками у Флориді.
Поки він летів на південь, стріляли в Енді Ворхола – і ледь не вбили його, жінка на ймення Валері Соланас, що написала маніфест під заголовком «ШЛАК» (Товариства усікновення чоловіків) та п’єсу під назвою «Запхай собі в дупу».
Через два дні потому в Лос-Анджелесі чоловік на ймення Сірхан Сірхан стріляв у Роберта Кеннеді та вбив його, у сорок два роки.
Кожен вечір у сутніках Фергюсон гуляв пляжем, майже щоранку грав із батьком у теніс, їв копчену лососину з яєшнею у «Вулфіс» у пам’ять про бабусю і майже увесь час проводив у квартирі під кондиціонером, працюючи над своїми перекладами французьких віршів. Шістнадцятого червня, вже не знаючи, де саме зараз Емі, він запечатав один такий вірш у конверт і відіслав їй на адресу її батьків у Нью-Йорку. Писати їй листа він не міг – і не бажав він їй писати листа, а от у вірші він якось спромігся сказати майже все, що сам він уже не міг їй сказати.
6.2
6.3
Тридцять дев’ять днів потому, як Фергюсон викинув гроші Флемінга у вікно, він передрукував останні сторінки остаточного варіанту своєї книги. Він гадав, що цієї миті почне відчувати в собі все добре, та після короткого напливу захвату, поки викручував із машинки останні п’ять аркушів паперу й копірки, ці відчуття незабаром розсмокталися – навіть, за припущенням, одвічно приємне відчуття від доведення собі, що здатен написати книгу, що він – людина, котра завершила те, що почала, а не один із тих безвільних самозванців, котрі марять великим, а виконати обіцяне ніколи не спроможуться: така людська властивість, що стосується далеко не тільки написання книжок, і все ж годину чи близько того потому Фергюсон уже не надто щось відчував, окрім чогось на кшталт виснаженого суму, і до того часу, коли він зійшов униз випити перед вечерею з Вівіан і Лісою о пів на сьому, все нутро в нього заніміло.