Він пережив усі ці події здалека, готуючись захищати власне життя в суді. До судового засідання залишилося вісім днів, коли війна в Ньюарку закінчилась, друга шестиденна війна, що супроводила Шестиденну війну в Ізраїлі; розуміли це обидві сторони, чи ні, і ті, й ті програли в обох війнах, і, коли Фергюсон щодня їздив до Бретлборо консультуватися зі своїм адвокатом, він так само не втратить усе, стривожений і виснажений такою мірою, що все єство його, здавалося, бунтувало. Кільця нутрощів і кишок спричинювали нудоту, і рано чи пізно вони мали прорватися через шлунок і вивалитися на Мейн-стріт у Бретлборо, де голодний собака вхопить їх у зуби й подякує всесильному собачому богові за його благословення.
Макбрайд тримався стійко, спокійно й був помірковано оптимістичним, знаючи, що його клієнт того вечора взагалі не ініціював агресію, а за наявності п’яти свідчень на користь його історії, п’яти надійних свідків, які навчалися в провідних університетах і коледжах, ці свідчення мали переважити можливі неправдиві показання друга Чета Джонсона по чарці Роберта Алена Гардинера.
Фергюсонові повідомили, що суддя, який головуватиме на процесі, – випускник Принстона 1936 року, а це означало, що Вільям Т. Бердок був однокурсником і, можливо, приятелем Фергюсонового опікуна Гордона Девітта. Важко було сказати, добра ця новина чи погана. Знаючи, що рішення по справі прийматиме не суд присяжних, а одноосібно суддя Бердок, Фергюсон сподівався, що це на добре.
Увечері двадцять другого липня, за три дні до початку суду, Лютер зателефонував на ферму і попросив Арчі до телефону. Прийнявши слухавку з рук тітки Говарда, Фергюсон відчув, як нова хвиля страху прокотилася його нутрощами. «Що цього разу? запитав він себе. Невже Лютер телефонує, аби повідомити, що не зможе бути присутній у залі суду у вівторок?»
Нічого подібного, сказав Лютер. Звичайно, я свідчитиму. Я ж твій ключовий свідок, правда?
Фергюсон полегшено видихнув у слухавку.
Я розраховую на тебе, мовив він.
Лютер якусь мить помовчав на іншому кінці лінії. Далі мить перетворилася на довгу паузу, значно довшу, ніж сподівався Фергюсон. У дротах шурхотіли статичні звуки, так ніби Лютерове мовчання було не мовчанням, а колотнечею думок в його голові. Нарешті він спитав: Ти пам’ятаєш план А і план Б?
Так, пам’ятаю. План А: підігрувати. План Б: не підігрувати.
Саме так – в яблучко. Тепер я пропоную план В.
Маєш на увазі ще один варіант?
Боюся, що так. Варіант «бувайте і хай щастить».
Що це означає?
Я телефоную з квартири моїх батьків у Ньюарку. Ти уявляєш, як тепер виглядає Ньюарк?
Я бачив фото. Цілі квартали зруйновано. Спалені, розграбовані будинки. Кінець однієї з частин світу.
Вони хочуть вбити нас, Арчі. Не просто викинути нас із міста, а знищити.
Не всі, Лютере. Лише найгірші з них.
Ті, що при владі. Мери, губернатори та військові. Вони хочуть стерти нас на порох.
Що тут спільного з планом В?
Досі я мав намір грати відкрито, але після подій минулого тижня не думаю, що зможу так діяти. Потім я розглянув план Б і відчув, що мені спирає дух. «Пантери» зараз становлять силу, і вони діють точно так, як, на мою думку, діяв би я в разі провалу плану А. Купують зброю для самозахисту, влаштовують акції. Тепер вони видаються сильними, але це не так. Біла частина Америки не підтримує їхню діяльність, і вони один по одному будуть схоплені і вбиті. Яка безглузда смерть, Арчі – ні, за що. Тому забудь про план Б.
А план В?
Я забираюся звідси. Ставки зростають, як кажуть у старих ковбойських фільмах. У вівторок я поїду до Вермонта на твоє судове засідання, а після його закінчення вирушу не на південь до Массачусетса, а на північ до Канади.
Канада… Чому саме до Канади?
По-перше, це не Сполучені Штати. По-друге, я маю купу родичів у Монреалі. По-третє, я можу закінчити коледж у Макгілі. Ти знаєш, я поступив туди після закінчення школи. Я певен, що вони приймуть мене назад.
Впевнений, що приймуть, але переведення в інший заклад вимагає часу і, якщо ти не виконаєш програму осіннього семестру, тебе призвуть до армії.
Можливо, але яке це має значення, якщо я взагалі не повернуся?
Ніколи?
Ніколи.
А що буде з Емі?
Я просив її поїхати зі мною, але вона відмовилась.