Выбрать главу

О першій дня у п’ятницю (двадцять шостого) він вирішив аж до кінця того дня припинити роботу над романом і попрямував через усе місто подивитися, що відбувається в Колумбії. Телефонувати Селії було надто пізно – вона, поза сумнівом, разом зі своїми побратимами готує сандвічі у Кулінарній Кімнаті Ферріс-Бут-холу, проте знайти там її неважко, і коли йому вдасться відірвати її від тарілок з шинкою, болонською ковбасою та пакунками вже нарізаного хліба, вони зможуть разом погуляти студмістечком і подивитися, що там відбувається. Поки міський автобус їхав по Медісон-авеню, Фергюсон захопився тією ж розмовою, яку, схоже, починав із самим собою кожного разу, коли їхав на Морнінгсайд-Хайтс. А що було б, якби він поступив до Колумбії, а не до Принстону? І якщо б він пішов туди, наскільки відрізнялося б його життя від того, яким він живе зараз? По-перше – ніякого Бруклінського коледжу. По-друге – ніякої Східної Вісімдесят дев’ятої вулиці. У яких-небудь іще – не застав би він діда за зйомками порнографічного фільму. Ніяких десяти тисяч доларів, ніякого Нейгла і жодного Говарда Смола – а це означало б, що й ніякої бійки у вермонтському барі, ніякого суду, жодного чудесного порятунку тіткою Мілдред, жодних уявних тенісних матчів – і жодного роману між Говардом та Емі, котрий перетворився на бурхливий зв’язок, що не свідчив ні про які ознаки охолодження ні в якому найближчому майбутньому. Проте – ті ж самі три книжки у видавництві Gizmo Press, хоча друга й третя були б дещо відмінними. І ті ж самі ролі для Мері Доног’ю, Еві Монро та Селії. Та якщо б він поступив до Колумбії, то сидів би зараз в одному із захоплених корпусів разом із іншими бунтівними студентами – або ж життя посадило б його у той самий міський автобус, що мчить зараз уздовж північного краю Центрального парку на шляху до Морнінгсайд-Хайтс?

Після двадцять третього ситуація змінилася. Чорно-білий альянс розвалився, однак студенти захопили ще чотири будівлі, і голова СДС, визнаний очільник повстання, виявився одним зі старих шкільних друзів Фергюсона, Марком Руддом. Так, і Майк Лоуб у цьому також брав участь – колишній мучитель Емі, отже – колишній Фергюсонів друг, – проте, якщо вірити тому, що почула Селія, Лоуб був просто одним із членів СДС, хто брав участь у зборах у Корпусі математики, а от Рудд був ініціатором, головним представником СДС та верховним зачинателем, а вони з Фергюсоном завше були в злагоді, сиділи поруч на багатьох заняттях з англійської, французької мови та історії, відвідували спарені побачення зі своїми майже ідентично названими подругами, Даною та Діаною, і разом якось прогуляли заняття, зірвавшись до Нью-Йорку, де відвідали Біржу на Волл-стріт, аби побачити капіталізм у дії, і до чого доречно й кумедно було те, що Марк, який навчив його водити авто зі стандартною передачею навесні їх молодшого курсу, що дозволило Фергюсонові керувати фургоном «шеві» Арні Фрезера і ще одне літо працювати перевізником великих, важких вантажів, зараз очолював студентський бунт, а його портрети щодня друкувалися в пресі.