Чотирнадцять прямих ударів – і йому було боляче від кожного з них.
Не хвилюйся, мовила Лінн, я щось придумаю.
2) Четверо наймолодших членів переплутаного клану вийшли зі своїх відповідних коледжів на початку червня, Емі – з Брандейсу, Говард – із Принстона, Ной – із Нью-Йоркського університету, а Фергюсон – зі свого сільського притулку поблизу станції метро Флетбуш у Мідвуді, – і тепер, по церемоніях одержання дипломів, усі четверо почали свої мандри в майбутнє.
Провівши майже весь підлітковий і весь юнацький період у підготовці до життя в кіно, Ной ошелешив Фергюсона і всіх інших тим, що змінив курс і заявив про свій намір віднині триматися театру. Акторська робота в кіно – праця для дурнів, сказав він, механізована старт-стопна фігня, котрій нізащо не зрівнятися зі справжнім ошуканством – грою перед живою публікою без дублів чи ножиць монтажера, котрі врятують твою шкуру. Він сам поставив три маленьких фільма і зіграв ще в трьох, однак зараз поклав край целулоїдові й мав намір вивчати трьохвимірну гру й постановку в Йєльській школі драми. Навіщо вчитися ще? – запитав у нього Фергюсон. Тому що мені потрібно більше підготовки, сказав Ной, та, якщо з’ясується, що не потрібно, залишу програму, повернуся до Нью-Йорку та підселюся до тебе. У мене страшенно мала квартира, сказав Фергюсон. Це я знаю, відповів Ной, але ж ти не відмовишся поспати на підлозі, так?
Для Ноя – знову на навчання, чого не очікували, і знову навчання для Емі й Говарда, як уже було обіцяно й планувалося. В обох – Колумбія, разом із величчю позашлюбного подружнього життя, поки Емі трудилася над здобуттям ступеня з американської історії, а от Говард відступився від філософії й почне вчитися на факультеті класики, де ще глибше пірне в гномічні висловлювання досократівських мислителів, і йому не доведеться витрачати час на придуркуватих англо-американських аналітиків, котрі нині були в моді. Вітгенштайн – це так, а от від Квайна в нього боліла голова, сказав він, а читати Стросона – це як жувати скло. Фергюсон розумів, наскільки Говард обожнював своїх старих греків (вплив Нейгла був глибоким, він значно більше відбився на Говарді, ніж на ньому), та Фергюсон не міг не відчувати легкого розчарування від рішення свого друга, оскільки йому здавалося, що Говард значно краще пристосований до мистецтва, ніж до науки, і йому хотілося, аби той небезпечно просувався й далі зі своїми ручками й олівцями і спробував чого-небудь досягти малюнками, заробляючи на життя рукою, вже майстернішою, ніж професійна рука батька Емі, і після обкладинок, що їх він зробив для Біллі, й карикатур, опублікованих «Принстонським тигром», після сміховинних тенісних матчів і десятків інших чудес, що він накидав за ці минулі роки, Фергюсон нарешті запитав Говарда прямо: чому навчання, а не мистецтво? Тому, відповів його старий сусід по кімнаті, що мистецтво для мене – це занадто просто, і я ніколи не стану в ньому кращим, аніж є зараз. Я шукаю такого, що мене випробує, дисципліну, яка б виштовхнула мене за межі того, чого, мені здається, я здатен дійти. Уловлюєш суть, Арчі? Так, суть тут була, можливо, й доволі суті, та Фергюсона це однак розчаровувало. Що ж до самого Фергюсона, то питання про продовження навчання перед ним ніколи й не поставало. Доброго потрошки, оголосив він іншим членам клану і десь так пізньої весни знайшов собі роботу, котру не схвалив би його батько, робота, що, поза сумнівом, змусила б того зараз покрутитися в труні, але у Фріца Мангіні, найрозумнішого та найнадійнішого з-поміж друзів Фергюсона по Бруклінському коледжі, був батько, керівник підрядної компанії, і однієї з послуг, пропонованих його фірмою, було фарбування помешкань, і от коли Фергюсон почув від Фріца, що його батько підшукує ще одного маляра собі в бригаду на літо, Фергюсон зустрівся з містером Мангіні у нього в конторі на Десбросез-стріт у нижньому Манхеттені, і його найняли. То була не регулярна робота п’ять днів на тиждень, як більшість робіт, а від замовлення до замовлення з паузами між ними, що якнайкраще відповідало його цілям, прикинув він, – працювати тиждень-другий, а відтак не працювати тиждень-другий, і ті періоди, коли він зайнятий, дадуть йому достатньо грошей на харчування й квартиру в ті періоди, коли він буде вільний. Тепер, закінчивши коледж, Фергюсон став і письменником, і маляром, та оскільки він щойно дописав свій перший роман і не був ще готовий починати щось іще (мозок виснажився, і у Фергюсона вичерпалися задуми), він був здебільшого маляром.