— Я тобі дуже дякую! Від щирого серця! Думаю, він точно купить ключ до нашого бізнесу. Для нього це не гроші — це самореалізація, особистісне зростання. Будеш мати ще таких знайомих — улаштуй нам зустріч. Це зовсім інший рівень. Зовсім інший! Я тобі дуже дякую! Па!
Roma з нетерпінням хотіла почути від Волхва діагноз. Повернувшись до хрущовочної квартири, Roma застала його з якимось блискучим предметом над знімком сестри 9 на 13. Він водив предметом по фото і щось нашіптував.
— Це називається кліпса. Що я тобі можу сказати? Її потрібно витягати. До неї застосована та сама техніка, що в усіх деструктивних сектах. Зомбування на есхатологічній основі.
— Тобто?
— Тобто на основі віри в порятунок. Якщо в релігії це віра в порятунок через спасіння чи смиренність, то тут набагато небезпечніший різновид — віра в порятунок від злиднів, бідності й примітивного життя. Незадоволення життям — це стан 99 % людей, і якщо в цей ґрунт правильно покласти зернину зомбування — буде біда. Твоя сестра щиро вірить у те, що її діяльність у мережевому маркетингу врятує її. Жодні вмовляння не подіють. Жодні звертання до здорового глузду, до логіки — це все безрезультатно. Ви всі вдома мусите змиритися з тим, що це вже не вона. Це вже не та людина, яку ви знали й любили до зомбування. Ви з нею хочете розмовляти як завжди, але перед вами вже інша особистість із перепрошитою мотивацією і пріоритетами. Сама вона з цього не вийде. Ну хіба що за декілька років — та й то коли сама побачить, що ніякого мільйона не існує, і коли вона сама зістрибне з голки їхніх тренінгів, виїзних семінарів і пікніків, лекцій і так далі. Або й не зістрибне. Треба витягати.
— Я за. Ми мусимо її рятувати, бо вона і хату продасть і всі цінні речі винесе.
— Цілком можливо. Та попереджаю: це тривалий процес. Я не можу працювати з нею напряму — вона все розкусить і ще більше замкнеться. Я можу працювати лише через фото, дистанційно. Це буде довго. Результат — до року часу.
— А швидше?
— Є один варіант, але не всі на нього погоджуються.
— Який?
— Мені для під’єднання до її свідомості потрібна людина, яка перебуває з нею в кровних зв’язках. Наприклад, ти.
— Я???
— Ти її рідна сестра?
— Рідна.
— Ти впевнена в цьому?
— Ну, так. А що?
— Я питаю, бо якщо хтось із вас нагуляний, або ви зведені сестри, то постраждає та людина, яка погодиться. Тобто ти.
— Мені перепитати в мами, чи хтось із нас не нагуляна?
— Було би бажано.
Жесть... Дієвість витягування сестри зі зазомбованого стану залежить від родинної чесності. Від того, чи, бува, Roma чогось не знає такого, що оповите мороком таїни. Хоча — чи знаємо ми своїх батьків? Що ми можемо знати про той період, коли нас іще не існувало? Чи завжди наші батьки аж такі розкриті перед нами? Чи все ми знаємо про ту, в чиєму лоні ти плавала? Roma вирішила йти за своїм внутрішнім компасом.
— Ми рідні. Я готова. Кажи, що я маю робити?
— Завтра. Приходь завтра. Натще. На голодний шлунок. Завтра.
Наступного дня Roma їхала до Волхва як на сеанс чогось екстраординарного. Кровна сестра, язичницький ритуал, Волхв, жертва зомбування на есхатологічній основі — дофамін просто заливав, цей гормон щастя, щастя щось утнути значиме й героїчне. Ще нічого не відбулося, а Roma вже була переповнена почуттям самоповаги й показушної жертовності, аж маршрутку злегка кренило на її бік.
Хрущовочна квартира, де кровну сестру мали застосувати в дійстві оракула, зустріла тихістю й принишклістю. Пафосна проза, з якою вона зайшла в помешкання, де виганяють бісів і мільйонерів, умить розсіялася, коли Волхв у білих шатах вийшов із кімнати. Схожий на убранство священиків, цей халат зі стоячими і непомірно широкими рукавами висадив цілий десант запитань:
— Що це за одяг?
— Це ритуальний одяг. Бачиш ці візерунки на манжетах? Їм кілька тисяч років. Вони символізують моє право звертатися до духів природи і неба. Для духів землі й вогню в мене інший одяг. Роззувайся і проходь. Ти натщесерце? Нічого не їла, не пила?
— Нічо’.
Roma одягнула свою сміливість у памперс і ступила крок уперед. Її розпирала і цікавість, і бентежність водночас. Волхв мав зовсім інший вираз обличчя, ніж зазвичай: більш зосереджений, сконцентрований. Roma почала відчувати себе на перепутті: ось зараз я ввійду навіть не в кімнату з атласними шторами і закнижненим сервантом, а в маґістраль незбагненних енергій, що працюють за своїми законами, і ти для них — лишень тілесна оболонка, теплова плямка, згусток випромінювань. Опановуючи свій захмелений інтригою настрій, Roma зібралася докупно думками і ступила за поріг.