— Ну… Це все дуже не конкретно. Боюся, що тут результату не буде. Є ще щось?
— Скажіть, будь ласка, експертизу фальшивих грошей робили? — поцікавився Миха.
— Звичайно.
— Ігоре Борисовичу, а можна подивитися результати?
— Так, взагалі-то… Ну, гаразд. Коли так…
Майор підійшов до шафи і витяг тоненьку теку, погортав і поклав розкритою на стіл:
— Тільки майте на увазі… Це матеріали для службового користування. Так що без афіш та оголошень…
Друзі впилися поглядами в текст.
Розділ 11
Полювання на копір
Детективам пощастило. В акті експертизи вказувалося, що фальшиві гроші були надруковані на копірі «Окі». Чому саме так вирішили експерти, друзів не цікавило, а цікавило їх зовсім інше: копіри виробництва цієї фірми були не так поширені, як, наприклад, моделі «Самсунг» або «Ксерокс».
— Тобто, фальшивки були виготовлені на копірі? — здивувався Миха.
Навіть не на принтері? Без сканування, просто на копірі? — І собі здивувався Льоха.
Виходить, так, — знизав плечима майор.
Чесно кажучи, такого примітиву я не очікував… — похитав головою Миха.
— Ну… Що є, те є… І що тепер? — запитав майор.
— У Горобинівці є два пункти, де можна купити або заправити картриджі. Або ж відремонтувати сам копір. Один біля вокзалу, а другий біля заводу пластмас, — сказав Льоха, — я сам картриджі для свого принтера там заправляю.
— Ост туди ми й підемо, — підхопив Миха. — Звичайно, надія невелика, але все-таки…
— Ох, хлопці… А раптом вони з вами розмовляти не захочуть? А, швидше за все, так і буде. Ось що… Нам самим треба було перевірити цей слід. Проґавили… З’їжджу і я з вами. — Слісаренко підвівся з-за столу.
Миха з Льохою перезирнулися. З одного боку, присутність майора міліції могла прискорити справу, а з іншого, працівники фірми можуть перелякатися і нічого не сказати. Хто його знає, як вони оформляють замовлення?! Може, там теж чорна готівка крутиться, як у тому ж «Нафтозбуті», тоді ніхто нічого взагалі не скаже. Поміркувавши, Миха делікатно відмовив:
— Знаєте, Ігоре Борисовичу, краще ми самі. Та якщо проблеми виникнуть, тоді ми вам зателефонуємо.
Слісаренко на мить задумався й погодився: — Гаразд. Я постійно на зв’язку.
Друзі вийшли з міліції, чемно попрощавшись із черговим.
— Гей, хлопці! А хто це такі — містер Лестрейд і місіс Хадсон? Вони що, повинні сюди приїхати?
— Далеко їм буде добиратися. А взагалі-то, класиків потрібно читати, пане старший лейтенанте, — порадив йому Льоха.
— Яких класиків? — здивувався черговий.
— Класичних! — засміявся Льоха, згадавши Настю.
— Так?.. — Розгубився черговий і щось хотів був запитати ще, але друзі вийшли на вулицю.
До майстерні, що біля вокзалу, було хвилин двадцять швидкої ходи. Миха глянув на годинник — майже четверта, тому почали майже бігти. Захекавшись, забігли в майстерню.
— Слухаю вас, — хлопець років двадцяти двох — двадцяти п’яти уважно подивився на Миху, а потім перевів погляд на Льоху.
Детективи перезирнулися. Потім Миха дуже обережно запитав:
— Скажіть, будь ласка, у кого-небудь з ваших клієнтів є кольоровий копір «Окі»?
— Не зрозумів… — хлопець знову уважно подивився на детективів. — А вам-то що? І чому я повинен вам…
— Розумієте, — перебив його Льоха, — нам потрібно з власником проконсультуватися…
— То з нами проконсультуйтеся. В чому проблема?
— І все-таки… — почав Миха, але тепер уже його перебив хлопець:
— Так, хлоп’ята. Конкретніше, будь ласка. У мене часу обмаль.
— Послухайте… — знову почав Миха.
Але хлопцеві урвався терпець:
— Філімоне! Тут двоє мене дістали! Іди сам з ними розберися!
— Філімон? — здивувався Льоха.
З сусідньої кімнати визирнув…
— Микола? — здивувався Льоха.
— І давно ти тут працюєш? — не менш здивовано запитав Миха.
— Привіт, хлопці! Та давно вже.
— А Юрко ніколи не говорив… Ха! Прикольно! — Льоха навіть реготнув від задоволення.
— Васю, — звернувся до напарника Микола ФІЛІМОНОВ, — з цими хлопцями треба розмовляти поштиво і якомога чіткіше й повніше відповідати на їхні запитання.
— З якого дива? Вони що, активісти товариства захисту прав споживачів?
— Ні, Васю, гірше. Вони детективи! Дозволь тобі представити: це Миха Ватсон, а це Льоха Холмс. Я їх дуже добре знаю. Вони з моїм Юрком в одному класі вчаться. Ці хлопаки вже стільки справ розкрутили, що скоро про них, як і про Шерлока Холмса та доктора Ватсона, книжки писатимуть. І ти не смійся, будь ласка, буде час — я тобі розповім… Слухаю вас, панове детективи.