— Ти? На «ти»?! З майором?!! — здивувався Тарасюк.
Він добре знав майора і не міг собі уявити, щоб той допустив таке панібратство. Щоб дівчина, навіть не дівчина, а дівчинка, говорила з ним на «ти»?!.
— Та, ні… Навіщо ж я… Це він зі мною на «ти», — поправила директора Настя.
— А-а… — заспокоївся Тарасюк. — Зрозумів… Що ж… Ми домовилися.
Зиновій Володимирович підвівся з крісла і хотів був поправити краватку, але, не знайшовши її на шиї, згадав, що він у спортивній футболці й трусах, раптом зніяковів і знову різко сів у крісло.
Друзі вирішили, що першими будуть чергувати Настя з Денисом. Усі пішли, а вони зайняли позицію біля вікна.
Минуло кілька хвилин. Настя ні на мить не відводила погляду від гаража. Денис же, заклавши руки за спину, спочатку повернувся до вікна спиною, спершись на підвіконня, потім пішов і став з іншого боку від Насті. Нарешті поклав руку їй на талію і спробував трохи притиснути дівчину до себе. Настя Денисових залицянь не прийняла, заглянула йому в очі і сказала несподівано твердо:
— Ден! Ми на завданні!
— Та що тут такого?..
— Денисе, мене тут кожна собака знає… Незручно якось.
— Тю, я ж тільки в щічку…
Настя кинула швидкий погляд на коридор. Нікого…
— Ну, хіба що в щічку… Стоп! Дивись!
До гаража під’їхав легковик. Водій вийшов з машини і зайшов у відчинені ворота. Через хвилину вийшов і знову сів за кермо. Настя розслабилася, повернулася до Дениса, підставила щоку, але погляду від вікна не відривала. Тим часом водій кілька разів смикнув машиною туди-сюди, і, нарешті, прилаштувався до відкритих дверей гаража багажником. Сумнівів не залишалося — він збирався або щось вантажити, або вивантажувати. Настя кинула Денисові:
— Запиши номер машини, а я на розвідку. — І помчала по коридору.
І ось вона вже йде вулицею. Весела дівчинка, правда, занадто допитлива… Підійшла до машини, зазирнула у відкритий багажник, потім зробила крок назад, щоб її не було видно з гаража, вихопила мобільних і зробила кілька знімків того, що там лежало. А потім пішла собі далі, забігла у двір спортшколи і зникла в приміщенні. Ще за хвилину Настя стояла на своєму колишньому місці біля вікна.
— Ну? — запитав Денис.
— Я про всяк випадок сфоткала багажник. Начебто нічого забороненого… Потім роздивимося на компі. Номер машини записав?
— Так. Ось. — Денис простягнув Насті папірець.
— Добре…
— Настю, а зараз? Тільки в щічку… Ну, Настю!..
— Добре, тільки… Ой, це ви, Зиновію Володимировичу? Стільки дітей сьогодні в школі… Просто дивовижа!
Денис важко зітхнув і зціпив губи.
— Твоя правда, Настунько! Дітей сьогодні багато, і це добре! Годі днями за комп’ютером сутулитися! Треба рухатися, — Тарасюк, на ходу завваживши біля гаража машину з відкритим багажником, на секунду затримався біля детективів і задумливо хмикнув: — Хм… І як побачити те, що він привіз? Машина ж усе закриває!
— А я вже там була й побачила, — всміхнулася Настя.
Директор лише знизав плечима, усміхнувся в пишні вуса й пішов далі у своїх директорських справах. За цей час машина розвантажилася й поїхала.
— Настю…
— Стривай, Денисе. Я ще раз збігаю і гляну, що там вивантажили. Бо господар все
гамузом на купу скидає, і потім нічого не розбереш…
Настя знову вискочила з будівлі, і, підстрибуючи, побігла до гаража.
— Дівчинко, тобі чого? — запитав господар, коли Настя заглянула всередину.
Настя скорчила наївну фізіономію:
— Це ви залізяки приймаєте, так?
— Ну, приймаю…
— А якщо я старий фен принесу, ви мені на новий грошиків дасте?
— Ні, не дам.
— А чому? Он за дурні обрізки труб даєте… Ага… І за батарею опалення теж… А фену всього три роки! Майже новий!
— Дівчинко, не мороч мені голову! Я приймаю залізо, а фен це дурниця, не залізо, ясно?
Настя вдала, що сердиться:
— Самі ви дурниця! — розвернулася й пішла собі.
За кілька хвилин вона знову стояла в коридорі, поруч із Денисом.
— Пусто…
— Настусю, це в цього дурня пусто! А в нас…
Під вікнами з’явилися Льоха з Тасею — це йшла зміна.
— Ну, от і дочекалися! — сказала Настя і, несподівано для себе самої, цьомкнула Дениса в щоку. — Я ж казала, що все буде добре!
Розділ 8
Льоха з Тасею вже півгодини стриміли біля вікна. За весь цей час до гаража підійшов тільки один чоловік, який привіз на тачці якийсь агрегат, здаля схожий на стару швейну машинку. Цей музейний експонат наших сищиків не зацікавив. Таська кинула меткий погляд по обидва боки, несподівано обняла