Майор і Льоха обернулися. По вулиці Інтернаціональній, приблизно за дві автобусні зупинки, у їхній бік їхав вантажний мікроавтобус або, як їх називають, бусик. Дорога була порожня, і вони добре його бачили. Ось бусик пригальмував, дисципліновано увімкнувши знак аварійної зупинки — жовті миготливі підфарники. Постояв хвилинку і рушив далі.
— Тобто… Ти припускаєш… Це бусиком крадуть? — майора все ще гризли деякі сумніви. — А чому саме бусиком?
— Двадцять дві покришки — це як мінімум тонна вантажу. Покажіть мені легковик, який такий вантаж відвезе. А вантажопідйомність бусиків — три тонни і більше.
— Ну, звичайно! — вигукнув майор. — Як же я сам до цього не додумався!
— Авжеж! У підлозі зроблено отвір. Спинилися, щоб отвір був над люком, підчепили гачком покришку — і в машину. Ось тому вони й не можуть красти покришки без дірок. Елементарно, майоре! Ну, і, крім того… Я подумав, що люки на Паризької Комуни не встигли накрити новими покришками, але ви сказали, що їх накрили ще вчора. Значить, до ранку їх вже встигли вкрасти. Тепер на черзі — Інтернаціональна. Ось вони і їдуть…
— Чорт забирай… Ну, Миха! Ну, голова! Зараз ми їх візьмемо! У машину! Хутко!
— А що… — хотів запитати Мишка.
— Хутко, я сказав!
Усі миттєво вскочили в машину. Тепер уже ні Миха, ні Льоха не розуміли, що задумав майор. А той крутив кермо, уважно дивлячись на дорогу. Нарешті, він круто повернув праворуч і сховав машину у провулку.
— За мною!
Усі троє вискочили з машини.
— Я в формі, тому на вулицю показуватись не буду.
— Ага… Не хочете злякати? Тому й машину сховали?
— Ну, так! Он нова покришка, бачите? Якщо він тут зупиниться, то ми його й візьмемо на гарячому!
За кілька хвилин до люка під’їхав малопомітний сірий бусик і пригальмував, зупинившись просто над люком. Щось ледь чутно дзенькнуло. Тієї ж миті з провулка вибіг Слісаренко разом з друзями-детективами. Слісаренко з усієї сили смикнув за дверну ручку, але двері виявилися замкненими зсередини. Він рвонув двері кабіни — те саме. За кермом нікого не було. Усередині салону пролунав крик:
— Менти! Газу!
— Стояти! Міліція! — закричав Льоха.
За кермом з’явився водій. Скреготнула коробка передач, машина рушила. Слісаренко вихопив пістолет і вистрелив спочатку в переднє колесо, а потім у заднє.
— Глуши мотор! Відчиняй двері! Виходь! Інакше буду стріляти! — І для переконливості майор пальнув угору
У машині лайнулись, скреготнув замок, і двері повільно відчинилися.
— Ой… Та це зовсім не мамонти… Це ж мамонтиці! — сказав Льоха.
— А причому тут мамонти?.. — не зрозумів майор. — І ма… мамонтиці?..
З машини вийшли дві жінки!
— Отакої… — забурмотів майор. — Ніколи б не подумав, що таку справу можуть робити жінки! Як же ви?.. Через вас же люди могли загинути! Ви про що подумали?
— А про нас хто-небудь думає?! — закричала одна з жінок. — А ви пробували самі двох дітей піднімати?!
Друга жінка сіла на сходинку бусика й заплакала.
— А ось ви знаєте, хто такі мамонти? — зненацька запитав Миха.
— Як це, хто? — розгубився майор. — Мамонти, вони і є мамонти.
— Мамонти — це нецивілізовані слони.
— Нецивілізовані слони? Таки справді… Неголені… нечесані… Ха-ха! — змірявши швидким поглядом затриманих викрадачок каналізаційних кришок, реготнув Слісаренко.
— От мамонти теж… Не думали один про одного — і врешті-решт вимерли! Ось і вони… — Миха кивнув на жінок. — їм же байдуже, що буде з їхніми розумними побратимами, якщо ті навернуться у відкритий люк?
— О-о-от! Отже, нецивілізовані! А раз підіймають таке важке — значить, слони. А нецивілізовані слони — це мамонти. Отак! Як, до речі, й ті, хто про них повинен був подбати і цього не зробив.
Так закінчилося полювання на мамонтів.
На допиті жінки зізналися, кому і скільки здали кришок з каналізаційних люків. Поскаржилися на нужду, яка змусила їх розпочати такий брудний бізнес. Приймальника металобрухту, що все це організував, «накрили» в цей самий день.
Не можна сказати, що після цієї історії в Горобинівці зовсім припинили красти покришки з каналізаційних люків, але кількість крадіжок значно зменшилася. Ну, що тут скажеш… Мамонти, вони ж теж не відразу вимерли. А так, поступово. Тому що про інших мамонтів не думали…
Ну, й насамкінець про головне: Оксана Петрівна пробачила Миху та Льоху за те, що вони так безпардонно пішли з її уроку.
Хіба ж вона могла відмовити самому майорові Слісаренку!..