— Доти, поки не буде з’ясовано, яким чином його телефон потрапив у чужі руки і як на пляшці з-під ртуті з’явилися його пальчики, він залишається підозрюваним номер один.
Батько з сином перезирнулися:
— Ну, щодо пальчиків справа ясна: хтось побачив, як він виніс і викинув на смітник цю бісову пляшку, підібрав і перелив у неї ртуть.
— Це все слова. Точно так само я можу стверджувати, що то він приніс ртуть до школи. Розлив, щось його сполохало, він кинув пляшку й утік. А тоді, щоб зняти з себе підозри, прийшов перший і попередив учнів та вчителів про отруєння школи. Спростуйте!
— Обов’язково! — пообіцяв тато.
— Майте на увазі, процес пішов! І якщо ваш син за віком не підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, то особисто вас може бути притягнуто до відповідальності як адміністративної, так і матеріальної. Збитки державі завдано дуже великі, і за це хтось має відповідати. Демеркуризація, знаєте, справа дуже дорога!
На тому й розійшлися. Від візиту до міліції тато був не в захваті.
— Якщо справа дійде до суду, — сказав по дорозі додому синові, — адвокати на його звинуваченнях каменя на камені не залишать. А я найму вправних адвокатів, отже, не бери дурного до голови.
Він відвіз Миху додому й помчав на роботу, звідки за останні двадцять хвилин йому дзвонили вже тричі.
Адвокати адвокатами — це, звісно, сильний аргумент, — але Миха відчував у всій цій історії щось ганебне. Його, абсолютно невинного, судитимуть, виправдовуватимуть за допомогою адвокатів, а той, хто його підставив, буде сидіти й сміятися в кулак! Ох і негідник…
Зранку Яна прокинулася не в гуморі. Щось, немов пекуча скалка, ятрило душу.
— А-а… — згадала вона, — сьогодні Миха повинен іти в міліцію…
Вона уявила себе на його місці.
— Б-р-р… Краще навіть не думати про таке! З доброго дива — йди й доводь, що ти не верблюд! І ніхто тобі не допоможе! Ніхто! Тому, що ніхто нічого не знає. Хоча… чому ніхто?
Яна повернулася горілиць і втупилася в стелю.
— Чому ніхто не допоможе? Ще й як допоможемо! Якщо ми не можемо знайти того, хто двічі.. Ні, тричі підставив Миху, нехай це роблять ті, хто отримує за це зарплату, — міліція. Не хочуть — змусимо!
Яна подивилася на годинник: була майже восьма. До школи сьогодні не йти… Стоп! Школа… Ось воно, рішення! Дівчина спритно вистрибнула з ліжка, швидко вмилася, вдяглась і… сіла: куди бігти? Ні, треба дзвонити, бо в школі все одно нікого немає.
Першому вона подзвонила Льосі, але слухавку взяла Бонасьє:
— Бонасьє, ти віриш, що Миха невинуватий? — приголомшила вона подружку.
— Ну й питаннячка в тебе о восьмій ранку? — з голосу було чути, що Янин дзвінок витягнув Настю з солодких сновидінь і вона з того не надто тішиться.
— Віриш чи ні? — і далі напосідалася Яна.
— Ну, вірю, — таким самим сонним голосом відповіла Бонасьє.
— А без ну?
— Та ну тебе! — розлютилася Настя. — Чого ти причепилась: віриш, не віриш, кохаєш, поцілуєш..
— Настю, Миху треба захистити!
— Від кого його треба захищати? Він сам кого завгодно захистить!
— Кого завгодно — може бути, а от себе не може!
— І як же його можна захистити? — в голосі Бонасьє прорізалася цікавість.
— Я зараз прийду, поговоримо — сказала Яна.
Розділ 7
— Чай будеш? — Бонасьє гриміла на кухні посудом.
— Буду, — погодилась Яна: вона так поспішала до подруги, що навіть не встигла поснідати.
— І на мою душу теж заварюй! — крикнув з туалету Льоха.
— Куди ж без твоєї душі… Звичайно… Ти чого вчора свого кухля не вимив? Завжди за тобою треба посуд мити… Ледацюга нещасний!
— Я не ледацюга, — Льоха зайшов до кухні, пригладжуючи долонею непокірне мокре волосся. — Привіт, Яно. Я просто воду економлю.
— Ага, ага… — погодилася Бонасьє, — але ж пити з брудного кухля не збираєшся?
— У-у, — похитав головою Льоха, і всі посміхнулися. — Ну, розповідай, що ти придумала для Михового захисту?
— Треба захопити школу! — випалила Янка.
— Що?!! — здивувався Льоха.
— Ха! — Бонасьє гепнула кулаком по столу. — Супер! Янко, ти молодець! Ураган з протягами! Ото ідея!
— А навіщо? — обережно запитав Льоха.
— Як навіщо? — здивувалась Яна. — Вони якраз і запитають: навіщо ви захопили школу? А ми відповімо: Миха Мукоїд безневинний! Нехай міліція шукає того, хто насправді мінував школу, а потім залив її ртуттю, а не скидає цю справу на першого-ліпшого! Це нечесно!