— А код? Адже треба знати PIN-код? — тут-таки запитала Яна.
— Він у мене не закодований.
— Ясно… А даремно…
— Сам знаю, що даремно. Не перебивай, добре? — Мовчу, мовчу…
— Взяти його можна було тільки на перерві, коли ми з Льохою вийшли в коридор. Льох, пам’ятаєш?
— Ага, ми біля вікна стояли… У туалеті ще були… Слухай, та ж перед контрольною половина народу в класі залишилася, сиділи, зубрили математику… Невже ніхто не бачив?
— Так… Чоловік із п’ятнадцять у класі точно було. Давай по-іншому. Нашкодили мені особисто, так? А навіщо? Може, хтось хотів помститися? Хто міг мені помститися з тих, що лишалися в класі? З Артемоном минулого тижня посварився… Пам’ятаєш, він на мене наїхав за те, що я йому контрольну з англійської не дав списати? Він тоді нахвалявся друзяк покликати й пику мені натовкти. Міг він мені таку свиню підкласти? Мабуть… Та ще й та справа зі шкільним музеєм… Йому тоді добряче перепало, мало за ґрати не загримів..
— А Рудик? — посміхаючись, запитав Льоха.
— А що Рудик?
— Не прикидайся шлангом! Наче не знаєш! Яно, залицяється до тебе Рудик?
— Треба він мені! — фиркнула Яна. — Мені руді не подобаються…
— Зате ти їм подобаєшся! — зареготав Льоха.
— Відчепися… — Янка закопилила губу.
Бонасьє задивилася в небо:
— А що? Заради справжнього палкого кохання, — вона скоса глянула на подругу, — чоловіки здатні на все… Льохо, ти правий, Рудика виключати з числа підозрюваних не можна.
— Дурні ви всі, — стиха промовила Яна.
— Не забивай нам баки, — спалахнув Льоха. — Тут Миху рятувати треба, а ти викаблучуєшся. Залицяється до тебе Рудик? Залицяється! Ти на нього уваги не звертаєш? Не звертаєш. Хто заважає? Хто затуляє перед тобою світлий Рудиків образ? Миха! Отже, його треба усунути! Логічно?
— Ще й як! — підтримала брата Бонасьє.
— Рудик залишався тоді в класі, я це точно пам’ятаю! — замислено проказав Миха й почухав потилицю. — А знаєте, я з Миколкою Гасисвітлом нещодавно побився.
— З Миколкою? — здивовано здійняла брови Бонасьє.
Минулого тижня Миколка гупнув Бонасьє по спині важкої хрестоматією, Бонасьє лише здригнулась, але нічим не відповіла. Ну, Миха й заступився за сестру свого найкращого друга. Дочекавшись, поки Бонасьє зникне за рогом школи, він взяв Миколку за плече:
— Ти чого це Бонасьє зачіпаєш? Хіба не знаєш, що вона Льохова сестра?
— О, захисничок намалювався! Тебе не спитав! Гаси світло! Хочу зачіпати — і буду. А пхатимеш носа, то й тебе зачеплю!
Тут Миха йому й заїхав.
— Гаси світло… — сказав Миколка, вражений Миховою рішучістю, і відповів тим самим.
Миха бійок не любив, але тут образили другову сестру! Крім того, він дружив з Яною, кращою Настиною подругою.
Зав’язалась бійка, в результаті якої обидва отримали по кілька синців. До того ж у Миколки Гасисвітла під правим оком темнів жирний басаман.
— Міг Миколка зачаїти образу за орден під оком? — розмірковував Миха. — Звичайно, міг. Мітка вийшла знатна, що й казати…
— То це ти Гасисвітлу ту шмуглю поставив? — здивувалася Бонасьє. — За мене?
— Молодець! — похвалила друга Яна. — Знатиме, як дівчат ображати! Піжон…
— Дурень! — кинула Бонасьє. — Може, я нітрохи на нього не злостилася, може, навіть зовсім навпаки!
— Ти про що? — здивовано запитав Миха. — Як це зовсім навпаки? Ти маєш на увазі, що мріяла отримати від Гасисвітла по хребту хрестоматією?
— Які ви всі, чоловіки, дурні! Ян, скажи йому!
Яна багатозначно зітхнула: вона була явно на боці Бонасьє, тільки не хотіла цього показувати.
— Здуріти можна… Спробуй вас зрозумій! їх луплять, а їм це ще й подобається… — пробурмотів Миха. — Добре, не про це зараз, — він почухав за вухом. — Більше ні з ким у мене непорозумінь не було. Начебто…
Отже, було троє підозрюваних. Трохи подумавши, Льоха сказав:
— Чуєш, Михо, а що ти скажеш про Філімона?
Миха знизав плечима:
— У мене з ним жодного зачіпок не було. Ні, що йому до мене?
— Ну, не кажи, не кажи… Філімон — ще той жук. Він міг цю кашу заварити просто так, для приколу… Ти пригадай, як він зі школи виходив: спокійно так, наче на параді. Немовби знав, що там нічого не вибухне. Ні, Філімона я б тримав під прицілом. Хто знає, що в його квадратному казанку вариться.
— Згода, — кивнув Миха, — може, ти й правий. Разом четверо: Артемон, Рудик, Гасисвітло і Філімон. Почнемо з Артемона. За півгодини збираємося біля козлячого столика. Артемону я подзвоню.